Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Дослідження скіфських курганів на Дніпровському Лівобережжі, зокрема, на Посуллі, археологи розпочали ще в ХІХ ст. В деяких з них знайдено численні артефакти: прикраси, зброю, господарське начиння, які свідчать про особливості культури мешканців Посулля. Речі місцевого виробництва, а також із грецьких міст Північного Причорномор’я, Еллади – все це дозволяє змалювати картину буття скіфів-георгой або ж землеробів. Саме так називав населення цього регіону – Лісостепового Лівобережжя – батько «історії» Геродот. Він не бував у цих краях, а про племена Скіфії дізнавався від співрозмовників, з якими заприязнився в грецькому місті Ольвії.
В одному з курганів, який розкопав у 1897 році археолог-аматор Сергій Мазаракі поблизу села Вовківці (нині – Сумська обл.), у дерев’яному склепі було знайдено поховання скіфа-воїна: зі зброєю, золотою гривнею (про неї вже йшлося у наших постах), а також – прикрасами вуздечок.
На гориті – футлярі для лука і стріл – Мазаракі зафіксував золоті аплікації зі сценами шматування, рослинним візерунком, але особливо виділив пластинку із зображенням лева, вирізану за контуром. Щоб прикріпити пластинку до передньої стінки горита по її краю пробито отвори. Силует тварини подано у профільному ракурсі – обернений вліво. Велика голова звіра з кошлатою гривою високо піднесена, підкреслено грізний погляд глибоко посаджених очей, вишкірені зуби. Грива, позначена тоненькими рисками. Передні лапи звіра витягнуті, а задні – напружені, Між ними – довгий хвіст з китицею на кінчику. Художник передав напружені м’язи, пластику тіла хижака. Образ лева органічно увійшов до кола зображень звірів, які відповідали уявленням скіфів про світи грізної природи, а також її розквітлого буяння.
Хижак з родини котячих – один з поширених образів у мистецтві, що зустрічається на оздобах зброї, головних уборів тощо.
На творах давньогрецького мистецтва образ лева займає перше місце за кількістю зображень: в скульптурі, вазопису, на теракотах, в літературі. Митці змальовували звіра мало не з натури, адже в давні часи лева можна було побачити в різних місцевостях Греції. Інколи хижаки полювали на свійських тварин (про це писали Аристотель, Пліній). Лева вважали втіленням сили, хоробрості, витривалості. У V ст. до н.е. на Балканах, як пише Геродот, леви водились тільки на півночі – в Македонії, Акарнанії, Етолії.
А ось боспорські митці, мабуть, ніколи не бачили левів наживо і, створюючи образ цієї тварини, мали за взірець її зображення на давніх витворах. Інколи це призводили до помилок: зокрема, коли левиць зображали з підкресленими сосками, але з гривою, як у самця.
У свідомості людей лев набував міфічних рис, його зіставляли з грифоном, властивості якого пов’язані з культами життєдайних сил, а також ритуалами військової магії.
.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc