4 лютий о 10:27
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Розповідають, що якось в останню суботу перед Рош-Ашана (єврейським Новим роком) рабі Йосеф-Хаїм Зонненфельд ішов із синагоги. Зустрілася йому група молодих людей, які сказали йому: «Шавуа тов!» – що означає: «Доброго тижня». Він відповів їм: «Шана това» – «Гарного вам року».
Але за мить рабі наздогнав їх і сказав: «Шаним товот», тобто «Гарних вам років». Молоді люди здивувалися, адже так зазвичай не кажуть.
Рабі пояснив: «На хорошу справу треба завжди відповідати доброю справою – не меншою за розміром. Це – важливе правило. Ви мені побажали хорошого тижня, а я вам року, але потім зрозумів, що від року залишилося менше тижня. Значить, ви побажали мені більше, ніж я вам у відповідь. Тому додаю вам ще один рік».
Ця подія сталася десь на початку ХХ століття у Єрусалимі. То був не той Єрусалим, як зараз. Палестина знаходилася під владою Османської імперії, а після Першої Світової війни господарями стануть британці. Єрусалим був невеликим східним містом, де усі народи ще жили у відносній злагоді. Але воно поступово розширювалося, розбудовувалося, бо до Палестини приїжджало все більше євреїв-поселенців. Ще з другої половини ХІХ століття виник рух «Ховевей Ціон» за повернення євреїв до Палестини і створення тут у майбутньому власної держави.
Одним із таких переселенців і був Йосеф-Хаїм Зонненфельд (1848–1932), який народився на території Словаччини (тоді у складі Австро-Угорської імперії), а відомим рабі став вже у Палестині.
Серед переселенців був і скульптор та живописець Борис Шац (1866–1932), родом з містечка Ворно неподалік Каунаса (Литва, тоді у складі Російської імперії). Шац був вже іменитим митцем, що понад 10 років служив придворним художником при болгарському цареві Фердинанді. В Софії він навіть заснував Болгарську Академію мистецтв.
Після переїзду у 1906 році до Єрусалиму Борис Шац заснував нині відому Школу мистецтва і ремесел Бецалель. Названа вона була за ім’ям біблійного майстра Бецалеля, який створив першу Скінію – переносний храм, де зберігався Ковчег Завіту зі скрижалями 10 заповідей.
В цій школі навчалося чимало молоді, багато хто потім ставав відомим художником, скульптуром, ювеліром.
Працювала при Школі й ювелірна майстерня, де виготовлювалися різні срібні вироби, що потім розходилися по всьому світі.
Декілька предметів, зроблених у 1910-20-х роках в Школі Бецалель є і в зібранні нашого музею. Колись вони були привезені до Одеси, а згодом потрапили до музейного фонду.
Зокрема, це указка-яд, якою користуються під час читання Тори (П’ятикнижжя Мойсеєвого, що є основою Старого Завіту, Біблії). Юдеї вважають Тору настільки священною, що до сувою, на якому вона написана, не можна торкатися руками. А читати треба точно, не пропускаючи жодної літери, жодного слова. Отже й використовуються для цього спеціальні указки, однин з кінців якої зроблений у вигляді руки з витягнутим вказівним пальцем.
На указці із зібрання музею кисть – перламутрова, високий манжет та восьмигранний стрижень – срібні, прикрашені простим гравірованим орнаментом. А верхня частина з «яблуками» – дерев’яна, зроблена з ліванського кедра, що досі ще зберігає ледь вловимий запах біблійних земель. На кінці – мідний ланцюжок.
Читати – пізнавати мудрість. Ходити до музею – пізнавати світ минулого, що є основою нашого Сьогодення.
І пам’ятаймо слова мудрого рабі: потрібно віддячувати (чи то у словах, чи у діях) завжди більшим, аніж те, що приходить до нас.
.
