Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Люди завжди боролися з мороком ночі, використовуючи олію чи жир та виготовлюючи найрізноманітніші світильники. І тільки в ранньому Середньовіччі навчилися робити свічки, використовуючи бджолиний віск. Найдавнішим свічкам, що збереглися – 1400 років. Їх знайдено на могильнику поблизу Зайтінген-Оберфлахт в землі Баден-Вюртемберг Німеччини.
У той час з’явилися і свічники, які майже не змінювали форму, але давали майже необмежений простір для втілення майстрами різних декоративних ідей.
Цей свічник (один з пари) доволі простий, адже він не був призначений для освітлення залів чи прикраси обіднього столу. Його використовували у якості переносного – можливо, господар чи господиня увечері обходили з ним своє помешкання, перевіряючи чи все прибрано, зачинено та підготовлено до ночі.
Ємність для свічки у формі вази встановлено на прямокутну основу, до якої прикріплено кільце для пальця, а до нього – овальне, трохи увігнуте посередині блюдце (призначалось для запобігання від потрапляння розпеченого воску на пальці).
На одній зі стінок основи вигравірувано вензель «JL», що, вірогідно, позначав ініціали власника. Оскільки, тут немає герба, то, радше за все, свічник належав заможній, але не іменитій шляхетський родині.
Виготовлено свічник, як про те свідчать клейма, майстром з ініціалами «JS» (які також не розгадані), який працював у Відні десь у 1806 році.
Це були складні воєнні часи, що відзначилися намаганням самопроголошеного імператора Франції Наполеона Бонапарта підкорити своїй владі всю Європу. Австрійська імперія у союзі з Росією зазнала значної поразки у битві під Аустерліцем у грудні 1805 року. Це призвело до втрати чистини земель та ліквідації «Священної Римської імперії німецької нації», яку довгий час очолювали австрійські імператори. За чотири роки, у 1809 році, Австрія (цього разу у союзі з Великою Британією) намагалася взяти реванш, але знову програла – французька армія увійшла до Відня. Австрійці втратили значну частину своїх земель на півдні та вимушені були платити велику контрибуцію.
Проте всім диктаторам і завойовникам зрештою приходить кінець. Крапку у розгромі Наполеонівської Франції поставила «битва народів» під Ватерлоо 18 червня 1815 року. Хоча ще 9 червня того ж 1815 року закінчив роботу знаменний Віденський конгрес, який майже на століття визначив новий політичний лад у повоєнній Європі.
Вогник свічки, можливо, не надто яскравий. Але він пронизує темряву і сповіщає перемогу світла. І якими б не були могутніми імператори та тирани, але майбутнього для них не має. Бо світло завжди перемагає темряву.
.
.