Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
1974 року відбувалось будівництво Північно-Кримського каналу, у зв’язку з чим поблизу села Червоне археологічна експедиція Інститут археології АН України під керівництвом Аскольда Щепинського проводила розкопки курганів. В одному з них, що отримав назву Ногайчинського, було знайдено впускне жіноче поховання, здійснене у І-ІІ столітті н.е. сарматами.
Жінку спорядили до переходу «на той світ» з царською пишністю. І деякі науковці припускають, що археологи віднайшли поховання царівни – дочки Понтійського царя Мітрідата Євпатора, яка стала дружиною сарматського зверхника. Але це гіпотеза…
У похованні знайдено численні прикраси. Кожна річ має символічне значення, а всі разом вони створюють яскраву картину своєрідної культури сарматів. У вбранні жінки були витвори фракійських, грецьких, східних майстрів.
Загальна риса декоративних виробів, поширених серед населення Сарматії, поліхромний стиль: створюючи різноманітні прикраси, ювеліри використовували різнокольорові камінці, скло, щоб підкреслити естетичні особливості твору.
Серед знахідок у Ногайчинському кургані привертають увагу пара браслетів, оздоблених дрібними перлинками, коштовними каменями та скульптурними фігурками.
Кожен браслет кільцеподібний, створений з двох об’ємних деталей у вигляді профільованих пластин: верхня – опукла, має поперечний вигин у формі півкола, нижня пластинка повторює контури верхньої. Обидві деталі з’єднані тоненькою дротинкою, а лінії з’єднання декорована рядком зерні. Зверху трубчаста деталь прикрашена короткими низками річкових перлин, оніксу, скла зеленого кольору, золотими кілечками. Низки на золотих дротинках прикріплені на корпусі браслета крізь численні отвори.
На обох кінцях браслетів розміщені скульптурні композиції з двох персонажів: юнак і дівчина з красиво змодельованими обличчями приязно дивляться один на одного. Юнак простягнув руку до обличчя дівчини. Перлинки та смарагди, закріплені на фігурках підсилюють художнє враження.
Між головами персонажів на шарнірах розміщено щитки: касти прямокутної та овальної форми, в які вставлені жовті прозорі камінці: циркон і цитрин.
Браслети викликають захоплення складними прийомами виготовлення, поєднанням перлів та самоцвітів, образами юнака і дівчини.
Що стосується цих персонажів то, можливо, перед нами Ерот і Психея. Міф про них кілька століть надихає митців на створення видатних творів.
Ерот – бог кохання, Психея – дочка кіпрського царя, тобто, земна жінка, але надзвичайно гарна, як богиня. Ревнива Афродіта – богиня любові та краси, не терпіла суперництва і наказала своєму сину Еротові збудити у Психеї пристрасть до найпотворнішого з людей. Але Ерот, побачивши красуню, закохався в неї. Ставши чоловіком Психеї, Ерот заборонив дивитися на нього. Та чи могла втриматись юна Психея! І одного разу вночі, запаливши світильник, підійшла до постелі бога. Гаряча краплина масла впала на Ерота і розбудила його. Тієї ж миті бог зник…
Довго блукала Психея, шукаючи свого коханого, і нарешті прийшла до храму Афродіти. Богиня наказала юній красуні спуститись до царства мертвих і взяти у Персефони (доньки Деметри) чарівну скриньку, в якій була краса. Подолавши всі труднощі мандрівки, Психея не могла здолати власну цікавість (хоча через неї Психея вже одержала покарання – втратила чоловіка) і відкрила скриньку. А з неї випурхнула прозора хмарка, яка приспала дівчину. Її збудив золотою стрілою Ерот, щоб його кохана вчасно принесла скриньку Афродіті. Богиня дозволила поєднатись Ероту і Психеї. На пишному бенкеті могутній Зевс подарував красуні безсмертя і зробив її покровителькою людської душі.
Психея – втілення вічного прагнення людської душі до піднесеного, досконалого, до любові, яка сягає неба.
.
.
