Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Найвідомішим експонатом нашого музею є, звичайно ж, золота пектораль, знайдена у Центральній (чоловічій) гробниці кургану Товста Могила, дослідженого у 1971 році експедицією Інституту археології під керівництвом Бориса Мозолевського поблизу м. Покров (тоді Орджонікідзе) Дніпропетровської області.
Композиція пекторалі складається з багатьох сцен, з яких у трьох головними персонажами є люди.
У цій сцені верхнього ярусу хлопчик доїть вівцю. Зображення дуже реалістичне і чим довше ми його розглядаємо, тим більше занурюємося у давнину.
Хлопець одягнутий у традиційне чоловіче вбрання – штани і куртку із запахом, підперезану поясом. Його волосся підстрижене ще по-дитячому, «у кружок».
Хлопець доїть вівцю іззаду. Такий спосіб доїння видається нам незвичним. Дослідники називають його карпатським, бо, дійсно, він побутує в Карпатах і нині.
Ось розгляньте картину українського живописця Володимира Микити «Мірка – мішання (На полонині)» (1986-1987). Художник відтворив важливий день, коли на полонині сходилися вівчарі та господарі овець і разом визначали яку міру сиру з кожної вівці отримають вівчарі за випас овець. Це завжди був урочистий, святковий день.
Тому в центрі картини – чоловіки, які доять овець (разовий надій, власне, і визначав продуктивність кожної вівці). І роблять це фактично так само, як це зображено і на пекторалі. Очевидно, що традиції і практики скотарства існують тисячоліттями, бо в них закладені прості раціональні рішення.
Поряд з хлопцем стоїть глиняний горщик. Такі горщики не знаходять у похованнях, куди ставили столовий, урочистий посуд. А фрагменти простого посуду з господарського начиння знаходять на скіфських поселеннях та кочовищах, які розташовувалися у заплавах річок. В таких місцях кочовики зупинялися на зиму, яка була більш поблажливою у південних степових регіонах, у пониззі Кальміусу, Молочної, Дніпра, Південного Бугу чи Дністра. З часом такі зимівники розросталися до великих поселень. Одне з них – Кам’янське городище поблизу м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області – навіть вважається центральною ставкою, своєрідною столицею Скіфії IV століття до н.е.
.
.