9 грудня о 11:41
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
#ЦьогоДня 9 грудня 1897 року народився Борис Тен, перекладач, який познайомив українців зі світом Давньої Греції.
Борис Тен – літературний псевдонім від давньогрецької назви Дніпра Борисфен (Бористен), який вигадав собі Микола Васильович Хомичевський.
Він народився в селі Дермань на Рівненщині в багатодітній родині священника. Навчався у Волинській духовній семінарії, закінчив Волинський інститут народної освіти (нині Житомирський державний університет). У 1921 році був висвячений на священника. Своєю діяльністю сприяв розбудові Української автокефальної православної церкви. Упродовж 1924-1926 років – настоятель Софійського собору у Києві, у 1928 році – настоятель храму Петра і Павла на Подолі. Водночас друкував переклади з античної поезії.
1929 року Микола Хомичевський був заарештований та засуджений на 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах, яке відбував на Далекому Сході. У 1936 році після дострокового звільнення повернувся до Києва, але вимушений бу переїхати до Росії. Закінчив заочно Московський музично-педагогічний інститут.
1941 року, з початком війни, був мобілізований. Невдовзі потрапив в оточення та полон. За спробу втечі був відправлений до нацистського табору. Звільнений у 1945-му.
Микола Хомичевський повернувся до міста своєї юності – Житомира, де і жив ще майже 40 років. Був завлітом Житомирського обласного музикально-драматичного театру, викладав латинську мову в інституті іноземних мов (Житомирському педінституті імені Івана Франка). Заснував хор «Льонок», очолював обласне літературне об’єднання.
Та найбільше часу він приділяв поетичним перекладам – з давньогрецької, латини, німецької, англійської, польської та інших мов.
Наймасштабнішими були переклади епічних поем Гомера – «Іліади» (надруковано 1978 року) та «Одісеї» (1963 року).
Як і всі епічні твори давнини поеми написані дактилічним (героїчним) гекзаметром – особливим поетичним ритмом чергування довгих і коротких складів. Він незвичний для нашого сучасного сприйняття. Але треба в нього увійти, мов відчинити двері у минуле, відчути його та йти за ним, занурюючись у той далекий світ…
…і вчув його Феб-Аполлон срібнолукий:
Із верховин олімпійських зійшов, розгніваний серцем,
Маючи лук за плечима й тугий сагайдак, геть закритий.
Стріли у гнівного бога за спиною враз задзвеніли,
Щойно він рушив, а йшов од темної ночі хмурніший.
Сівши оподаль швидких кораблів, тятиву натягнув він –
Дзенькіт страшний від срібного лука луною розлігся…
Це одна з перших сцен «Іліади» – розповіді про деякі епізоди війни ахейців (греків) з троянцями, що тривала понад 10 років. Союзне військо ахейців взяло в облогу Трою за те, що місцевий царевич Паріс з допомогою Афродіти викрав дружину царя Менелая красуню Єлену.
В поемі багато персонажів. Та головним є могутній воїн Ахілл. Розповідь розпочинається зі сварки героя з вождем ахейців Агамемноном, що стала причиною багатьох трагічних подій. Завершується вона перемогою Ахілла над троянським царевичем Гектором і викупом тіла загиблого його батьком – царем Пріамом. Напружені події, битви, зіткнення людських характерів, вчинки богів, влучні характеристики, побутові деталі – все це дозволяє повністю зануритися у вир оповіді, відчувати себе то в таборі ахейців, то за міцними стінами Трої, то серед богів на Олімпі… І цьому допомагає неперевершений поетичний переклад українською, виконаний Миколою Хомичевським, знаним як Борис Тен.
У нас у музеї ви можете познайомитися з дещо іншою версією життя Ахілла, аніж та, про яку розповів Гомер. Головні події закарбовані на золотій оббивці гориту, знайденій у сховку в Центральній гробниці Мелітопольського кургану, розкопаного 1954 року експедицією під керівництвом Олексія Тереножкіна.
Розповідь тут також розпочинається з Аполлона – вічно юного бога, який вчить хлопчина Ахілла стріляти з лука. За ними з тривогою спостерігає мати героя Фетіда. Вона знає пророцтво, що Ахілл має загинути на війні, але не може протистояти його шляху воїна. Та все ж таки Фетіда намагається вберегти сина: вона ховає його на острові Скірос серед доньок царя Лікомеда (майстер показав сцену прощання матері із сином). Та Одіссей зумів знайти Ахілла і викрив його. Ахілл відправляється на війну, що спричиняє відчай його дружини Деїдамії. Батько Ахілла Пелей передає сину свій військовий обладунок, колись подарований йому богами.
Нижній ряд присвячений подіям під стінами Трої. Розпочинається він з оповіді про долю Брісеїди – воєнної бранки, яка стала причиною сварки між Ахіллом та Агамемноном. Вона – наложниця і рабиня, а тому тужить, що звичайне жіноче життя (коли із дівчинки вона стає матір’ю, а тоді бабусею) їй більше ніколи не буде доступне. В центрі на троні – Зевс, який відпочиває. Він – вершитель всіх подій. Далі – Ахілл на знак примирення приймає подарунки від Агамемнона та Одіссея. Поряд лежить обладунок, виготовлений для Ахілла богом-ковалем Гефестом. І завершує розповідь сумна постать Фетіди, що тримає мішечок з прахом сина, який загинув у бою.
Так, на оббивці немає сцен з героїчного життя Ахілла, не оспівуються його перемоги. Але ці сцени є ключовими для розповіді про те, як Ахілл став одним з найвидатніших воїнів давнього світу.
Читайте класиків у чудових перекладах українських митців та приходьте до музею ще глибше пізнавати світ минулого.
.
