1 грудня о 12:03 

Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.

Про знахідки археологів, які досліджували скіфські кургани у запорізьких степах, вже не раз ми писали. Багато пам’яток, а серед них і визначні мистецькі твори, походять з поховань верхівки скіфського суспільства, але й у могилах незнатних скіфів, так званих простих общинників науковці виявили цікаві предмети, в яких захований певний зміст.Зрозуміємо його, і будемо більше знати про скіфські уявлення про світ.

У 1973 році Запорізька експедиція Інституту археології, керівником якої був Василь Бідзіля (це він очолював дослідження знаменитої Гайманової могили) працювала поблизу села Златопіль Василівського району. В одному з курганів (№16) у похованні жінки зафіксували золоті пластинки, які прикрашали головний убір. Це 26 невеличких витворів (26 х 22 мм), що лежали навколо черепа і, мабуть, були аплікаціями убору, виготовленого з повсті червоного кольору. Її рештки, а також прямокутні пластинки свідчать про циліндричну форму убору – шапочки, на фронтальній частині якої розмістили золоті мініатюри.

На пластинках представлено сцену, яка одержала назву «шматування»: лев напав на оленя (чи скоріше лань). Обидва персонажі подані в профільному ракурсі, заповнюють площину, облямовану рамкою з опуклих квадратиків, відтиснутих по краях пластинок. Особливо приваблює зображення оленя. Він напружений (як стиснута пружина). Його голова гордо піднесена і трохи відкинута назад. Драматизму образу надає велике око. Олень лежить зі складеними під животом ногами – традиційна поза в мистецьких творах Північного Причорномор’я, але піднята права нога, зігнута у коліні, створює враження, наче тварина хоче підвестися. Лев з пишною гривою стоїть на спині оленя і намагається схопити його за шию. Хижак з підтягнутим животом показаний також у профіль, Чітко позначені видові ознаки лева – грива, міцні ноги з пазурами, хоча в цілому, образ дещо сухий, позбавлений експресії. Але це не впливає на зміст сюжету. Його трактують як жертвопринесення для продовження життя.

З образом лева жителі Скіфії познайомились завдяки зображенням на мистецьких витворах грецьких художників. Скіфи, можливо, сприймали хижака як міфічного персонажа. Він втілював силу, міць, був символом життєдайних божеств. Копитні тварини також входили до кола символів плодючості. Образи тварин – хижака з родини котячих та копитного – поєднані у сцені, яка увібрала в себе уявлення багатьох давніх народів про нескінченність життя. Мотив шматування хижаком різних тварин – метафоричне позначення смерті та відродження. Аплікації з таким змістом, можливо, були декором шлюбного убору. Це підкреслює і червоний колір шапочки, на якому вміщено мініатюри. Червоне забарвлення в уяві людей пов’язане з сонцем, кров’ю, вогнем – тобто з умовами існування світу. Шлюб і поховання – явища семантично однорідні: вони відбивають цілий спектр уявлень про перехід людини з одного світу до іншого.

Цікаво, що пластинки із зображенням сцени шматування були прикрасами головних уборів (покривал) жінок, які належали до вищої аристократії. Їхні поховання дослідили в курганах Товста Могила, Чортомлик. Всі прикраси вбрання небіжчиць відбивають не тільки їхній високий соціальний статус, але мають значення захисту від злих сил.

.

🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3N0zQKI 🇺🇦