22 листопад о 11:28

Ось так традиційну кримськотатарську боротьбу куреш демонструє Виставка «MIRAS. Спадщина»!
Національний музей історії України

22 листопад о 11:22

Як кримські татари змагалися у боротьбі куреш
Алушта здавна славилася родючими землями та зручним розташуванням на південному узбережжі Криму. Якби мандрівник 19 століття на своєму шляху минув кримський степ та подолав скелястий Чатир-Даг, йому відкрився б неймовірний краєвид на руїни давньої фортеці Алустон. У ці руїни гармонійно вписали своє повсякденне життя місцеві жителі Алушти. Пласкі земляні дахи кримськотатарських будинків, притулених до кам’яних схилів та залишків фортеці, правили за мальовничі тераси, на яких кримські татари любили відпочивати й розкурювати довгі люльки, милуючись краєвидами. Або ж там вони займалися господарськими справами: сушили солому, розкладали городину для насіння чи готували реманент. Саме на такій «імпровізованій сцені» можна побачити змагання з курешу в Алушті, зображене художником Фрідріхом Гроссом на початку 1840-х років.

Куреш – це традиційна кримськотатарська боротьба на поясах-кушаках. Під різними назвами вона здавна відома серед тюркських народів, для яких була чудовим способом загартувати тіло і водночас продемонструвати силу та хоробрість. Прийомам куреш навчалися з дитинства, змагання збирали багато глядачів та шанувальників. Куреш влаштовували на весіллях, ярмарках чи до великих свят, зокрема до Курбан та Ораза байраму, навреза (день весіннього рівнодення), хидирлеза (початок господарських робіт), дервіза (свято родючості) тощо.

Правила боротьби були доволі прості: учасники сходилися у поєдинку, тримаючи один одного за пов’язані кушаки. Перемагав той, кому вдавалося кілька разів поспіль відірвати суперника від землі та покласти його на лопатки. Найкращі борці здобували славу й пошану земляків, а також цінні подарунки: худобу, гроші чи предмети вишивки. З-поміж таких нагород особливо цінували чоловічі кисети для тютюну та монет, щедро оздоблені золотим шитвом.

Важливе місце в куреші посідали музиканти. Під час змагань вони грали традиційну «мелодію боротьби» (куреш аваси), яка під час поєдинку поступово змінювалася від повільного до запального ритму, закінчуючись піднесеними вітаннями переможця. Уважний глядач може помітити на літографії музикантів із барабаном давулом і двома духовими інструментами, що називаються зурна. Таке «тріо» давулджилар («барабанщиків») вважається одним із найдавніших типів музичних колективів. Їх походження пов’язують як із військовими оркестрами, так і з сигнальними ансамблями, що існували у Криму до першої половини 20 століття.

«Сигнальні ансамблі» у супроводі деляли («крикунів») повідомляли про настання нової години, оголошували укази чи рекламували товари на базарі. Також їх часто запрошували на чиєсь весілля чи іншу публічну подію.

Традиційна культура кримських татар сповнена глибокими сенсами та важливими деталями, які не завжди помітні оку стороннього глядача. Яскравий світ корінного народу України демонструє Виставка «MIRAS. Спадщина».

Підготував Олексій Савченко, старший науковий співробітник Національного музею історії України
🇺🇦
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦