Деякі з них були близькі уявленням скіфів, і тому у Скіфії набули популярності такі синкретичні персонажі грецьких міфів як сфінкс та грифон. Що стосується останнього, то найбільш раннє його зображення бачимо серед прикрас жрецького головного убору VІІ ст. до н.е. (про нього ми вже розповідали). Образ сфінкса з’явився пізніше – в V столітті до н.е., хоча його походження відносять ще до ІІІ тисячоліття до н.е. Міфічна істота мала різний зміст у Єгипті та Шумері, а пізніше – в Ассирії.
У грецькій культурі Сфінкс (Сфінга) – жіночий образ. Він мав вигляд лева з жіночою головою, бюстом, орлиними крилами, хвостом бика. Грецький поет Гесіод написав: «…грізного Сфінкса породили Єхидна та Тифон». Найбільш відомим (принаймні, зараз) є міф про сфінкса, який жив поблизу Фів і усіх, хто не міг відгадати загадку («хто вранці на чотирьох ногах, вдень – на двох, а ввечері – на трьох?»), убивав. Тільки цар Едіп зрозумів, що йдеться про людину, її дитинство, зрілість та старість. Едіп, хоча і переміг чудовисько – сфінкс кинувся зі скелі, – але щастя цар не знайшов, бо, за уявленнями еллінів, пророцтво змінити не можна, і від долі не втечеш.
Ім’я фантастичної істоти походить від дієслова «душити», тобто, жителі Еллади саме у такій ролі уявляли сфінкса. Дослідники античного мистецтва відмічали подвійний характер істоти: прекрасне обличчя жінки, але належить демону смерті.
Важко сказати, чи був відомий цей міф серед скіфів. Але зображення сфінкса, виконані в греко-скіфському стилі, бачимо і в орнаментах, і на окремих пластинках. Значна кількість витворів із зазначеним сюжетом, мабуть, походить із майстерень на землях Скіфії, і трактування мотивів належить також місцевим ювелірам.
Йдеться про образ сфінкса з подвійним тулубом. Він відзначається з одного боку стилізацією, але з іншого – чіткою передачею характерних ознак міфічної істоти. Вона сидить, два тулуби показані в профіль, а голова – фронтально.
Найбільш ранній виріб, на яких представлено образ сфінкса з подвійним тулубом, походять з поховання в кургані № 2 поблизу урочища Галущине поблизу с.Пастирське Черкаської обл. Золота пластинка була серед інших аплікацій із зображенням масок, оленів, птаха, який вполював рибу, тощо.
Дослідник кургану Вікентій Хвойка не зрозумів сюжету, і в його звіті читаємо: «пластинки с изображением …человеческой фигуры, обнимающей двух зверей».
Отже, розглянемо пам’ятку: пластинка вирізана за контуром зображення, майже квадратна (38 мм). В центрі композиції – людська голова із зачесаним назад волоссям. Обличчя грубувате: великі очі з акцентованими зіницями, ніс прямий, рот у формі овала, обведений тоненьким пружком. Під підборіддям сфінкса – опукла дуга, яка нагадує гривну, а нижче – рельєфний прямокутник, можливо, підвіска. До голови з двох боків прилягають крила, показані рельєфними дугоподібними лініями. Під крилами зліва і справа зображені у профільному ракурсі левині тулуби. Їх вигини з двох боків підкреслені хвостами. Пластинка знайдена у пограбованому похованні, а за характером супровідних речей важко зрозуміти чоловікові чи жінці вони (ці речі) належали.
Огляд пам’яток із зображенням сфінксів свідчить, що образ міфічної істоти найбільш властивий для декоративного оформлення жіночого костюма. Але є знахідки і в похованнях чоловіків.
На землях Скіфії знайдено пам’ятки, які репрезентують різні варіанти образу сфінкса: з подвійним та симетрично розгорнутим тулубом. Ці зображення відрізняються від описаних, насамперед, засобами виразності та мірою стилізації. Така інтерпретація образу сфінкса – одна з особливостей декоративного мистецтва Північного Причорномор’я. Можливо, саме у такий спосіб відображено подвійну сутність міфічної істоти. Вона посідала певне місце у переліку символів життєдайних божеств, а крім того – знаків захисту від злих сил.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3N0zQKI