Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Життя наше змінюється. І зараз для багатьох день закінчується із заходом сонця. Відсутність світла змінює звички, ритм життя, послідовність та логіку вчинків.
І стає зрозумілим чому в давні часи саме так і вважали: день закінчується із заходом ночі. І вечір – то вже перехід до наступного дня, а робочий ритм розпочинається ще задовго до сходу сонця.
Саме такого давнього календаря притримуються і нині юдеї. І сьогодні увечері для них завершиться свято Суботи (Шабат), дня відпочинку, роздумів, молитов, пізнання мудрості…
Тож на сьогодні для вас – притча Рабі Нахмана з Брацлава (1772 – 1810).
«Єдиний чоловік, який врятувався після аварії корабля, був викинутий на безлюдний острів. Він щосили молився Богу про спасіння, і щодня вдивлявся в горизонт, але ніхто не плив на допомогу.
Змучений, він нарешті збудував хатину з уламків корабля, щоб захиститися від стихії та зберегти свої небагаті речи. Але одного разу, поблукавши в пошуках їжі, він повернувся і побачив, що його хатина охоплена полум’ям, і до неба сходить дим. Сталося найстрашніше: він втратив усе.
Убитий горем і розпачом, він вигукнув: “Боже, за що?”
Рано вранці наступного дня його розбудили звуки корабля, що наближався до острова та поспішав на допомогу.
– Як ви довідалися, що я тут? – спитав чоловік своїх рятівників.
– Ми бачили твоє сигнальне вогнище, – відповіли вони.
Легко зневіритись, коли все йде не так, як хотілося б. Але не можна здаватися. Коли все згоряє і тільки чорний дим піднімається до неба, можливо, він потрапить саме туди, звідки буде надіслано спасіння».
На завершення Суботи юдеї вносять до кімнати спеціальні ємності для пахощів – бсамім. Тримають їх в руках і тепло рук зігріває холодний метал, пробуджує пахощі (гвоздику, корицю, ладан, миро, шафран, розмарин) і приємний запах заповнює кімнату, надихає на майбутнє, залишає незабутні спогади про свято, що минає…
Один із срібних бсамім, що зберігається в нашому музеї, виготовлений у ХІХ століття в техніці філіграні. Ємність для пахощів схожа на яйце, символ відродження і початку. Вона має сітчасту основу і прикрашена філігранним рослинним візерунком. А в’юнкі вигнуті дротинки, прикріплені зверху і знизу є основою. Тим самим бсамім можна ставити хоч так, хоч так – бо не в предметі суть, а в тому теплі, настрої, яке ти даруєш людям, несеш цьому світові.
Сподіваємося, що всі ми будемо ділитися один з одним світлом і теплом цими темними осінніми та зимовими вечорами, підтримувати один одного і ні на мить не втрачати віри у нашу Перемогу.
Тримаємо стрій! Разом – до Перемоги!
.
Притчу запозичено у Igor Holfman
.
