Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Скіфи оздоблювали одяг, прикраси, посуд, зброю та кінську вузду різноманітними зображеннями диких тварин, виконаними в особливій манері, яку умовно називають «звіриним стилем».
З-поміж образів скіфського «звіриного стилю» олень займає особливе місце. Ми вже розповідали про зображення VI і V століть до н.е. Було очевидно, що манера відтворення доволі сильно змінювалася з часом. Нові покоління майстрів, нові здобутки, нові смаки, нові вимоги.
Перед вами дві невеликі пластинки (24 × 22 мм), виготовлені десь у середині ІV століття до н.е.
Найперше, що ці зображення відрізняє від більш ранніх – то наявність рамки, яка в рельєфі імітує плетену тасьму. Ранньоскіфські зображення ніколи не обмежувалися рамками. Тварини, що відтворювали міфологічні образи та ідеї, були вільними, перебуваючи у відкритому просторі, де поєднувалися за певною логікою один з одним в межах декору одного предмету. А рамка обмежує зображення, візуально акцентує саме на цьому образі, та ще й додає йому певної геометричності. А сполучення таких зображень створює строгі ряди, яких не знало давнє мистецтво.
Придивіться уважніше, і ви побачите певну різницю між цими двома пластинками, при очевидній загальній схожості. Так, олень «лежить», підігнувши ноги під тулуб так, що ратиці на передніх ногах стикуються з ратицями на задніх. Його голова, увінчана кроною рогів, ледь піднята догори. Роги мають два вигнутих передніх відростки та масивну задню гілку з чотирма стрімкими трикутними відростками, що надають рогам певну подобу зірки.
Але трішки інакше оформлена рамка, відмінності мають очі та морда, в одному випадку рельєфом позначено ребра, в іншому – ні.
І це не дивно, адже пластинки походять з різних комплексів і навіть різних, віддалених один від одного регіонів.
Верхню пластинку знайшов Сергій Мазаракі, археолог-аматор, в одному з курганів, розкопаних ним у 1897-1898 роках поблизу села Будки Роменського повіту Полтавської губернії (нині Великі Будки Роменського району Сумської області). Це територія Лісостепу, де на берегах річки Сули мешкали осілі землероби. Зокрема, неподалік будківських курганів знаходиться велике Басівське городище, що було центром Посульських земель.
Нижня – надійшла до колекції Богдана і Варвари Ханенків разом із знахідками з кургану Огуз, який у 1902 році частково розграбували місцеві селяни. Це був найвеличніший степовий курган, що мав висоту понад 20 метрів. Він знаходився поблизу смт Нижні Сірогози на Херсонщині. Але оскільки дана пластинка пов’язана з пограбуванням курганів та «чорним» ринком старожитностей, то будь які достовірні відомості про місце її знайдення відсутні, і ми можемо тільки припустити, що вона походить, вірогідно, з якогось степового кургану, який звели над могилами своїх родичів скіфи-кочовики.
Проте очевидно, що пластинки зроблено якщо не одним майстром, то в одній майстерні. А територією Скіфії вони розходилися завдяки торгівлі-обміну. Ось тільки невідомо, де саме розташовувалася ця майстерня – десь на лісостеповому городищі, зокрема, Басівському чи Більському? На одному з подніпровських поселень, що виникли як центри Степової Скіфії наприкінці V століття до н.е.? А чи в боспорському Пантікапеї, де було змішане населення, і місцеві мешканці співпрацювали з греками-колоністами? На це питання поки не знайдено відповіді…
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3N0zQKI