10 листопад о 11:17 

Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.

Археологічні дослідження в Степах Херсонщини, які розпочалися наприкінці 1960–х років, впродовж двох десятиліть відкрили дуже цікаві сторінки історії Українських земель.

Уже не раз ми писали про експедиції: Каховську, Херсонську тощо, які змінювали назви, але – в одержали досвід студенти, аспіранти, молоді науковці, які потім працювали в інших областях, вивчаючи за археологічними знахідками картини давнього світу.

Розкопками курганів поблизу с. Вільна Україна (Каховського району) в 1969–1972 рр. керував Олександр Лєсков. Про деякі пам’ятки з поховань могильників, найбільше – про золоті витвори античних майстрів, вже були дописи. Але в колекції знахідок, крім золотих прикрас, привертає увагу разок намиста зі склоподібної маси (або непрозорого скла).

Олександр Лєсков згадував, як він з колегами, розібравши заклад – кам’яну стінку, яка відділяла вхідну яму від камери, де було поховання, «…ми вперше за 10 років розкопок курганів побачили камеру, що ідеально збереглася й анітрохи не була заповнена землею». Правда, пізніше виявилось, що частина могили постраждала від обвалу. Але це потім.

Увійшовши до камери, археологи відмітили дерев’яний настил на долівці, а на ньому біля самого входу фрагменти дерев’яної скриньки, в якій лежало намисто зі непрозорого скла. Прикраси різної форми і розмірів: кулясті, циліндричні, сплющені, блакитні, сині, здебільшого з білими вічками, концентричними колами, жовтими смугами. Археологи ретельно зафіксували розташування намистин, щоб потім, нанизавши на нитку, відтворити вигляд разка прикрас. Він досить короткий, тобто, мабуть, його закріплювали на плечах: з точки зору естетики: щоб всі намистини було видно. Крім того, намисто в уяві населення давнього світу було наділене охоронною силою і тому найчастіше його клали дітям: пришивали на головні убори, одяг, робили низки нашийних і наручних прикрас. Низка, яка лежала у скриньці, можливо, була прикрасою з дитячого костюма скіф’янки.

Подібне намисто археологи часто знаходять на території Скіфії в похованнях різних за соціальним статусом людей, причому, прикраси належали і жінкам, і дітям, і чоловікам. Скіфи одержували намисто із грецьких міст Північного Причорномор’я, де було налагоджено виробництво прикрас. Технологія змінювалась з часом, але в основі були доволі прості матеріали: пісок, сода і різні компоненти, які дозволяють одержати вироби різного кольору.

В одній з легенд йдеться про появу скла: фінікійські купці перевозили соду у мішках. Увечері купці розпали вогнище і не побачили, як з мішка висипалась сода. А вранці всі з подивом побачили блискучі «камінці». Ця легенда хоч і пояснює, але й спрощує винайдення скла.

Складним є процес нанесення візерунків на намистини: спеціалісти нарахували 252 типи орнаментів, але найбільше намистин з вічками.

Небіжчицю поховали у пишному вбранні, оздобленому золотими аплікаціями з рельєфними візерунками. Її знімні прикраси: гривна, персні – свідчать про високий статус.

Але дитячі прикраси, можливо, за уявленнями скіфів були особливим оберегом.

.

🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3N0zQKI 🇺🇦