24 жовтень о 11:15
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Під час археологічних розкопок 1955 р. на вулиці Володимирській у Києві, які проводила експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом Володимира Гончарова, були знайдені кілька споруд XIV–XVIІІ ст., що мали вигляд розвалів печей та слідів пожежі – шару горілого дерева.
Під долівкою однієї з таких будівель археологи знайшли керамічний горщик, в якому знаходилися 18 ювелірних виробів ХІІ – першої половини ХІІІ століття: тринамистинні сережки-підвіски, персні, браслети, колти.
З поміж цих жіночих прикрас, властивих для княжих часів, виділяються 11 сережок-підвісок київського типу. Ми вже не раз розповідали про подібні вироби київських майстрів. Їх могли носити як сережки, чому є документальні свідчення, але в даному випадку, зважаючи на значну кількість предметів, більшість з них, вірогідно, вдягали на стрічки, які мов рясна, кріпили до головних уборів.
Намистини на більшості підвісок були виготовлені з двох суцільних спаяних півсфер, поверхня яких суцільно вкривалася напаяними кульками крупної зерні. Перш ніж припаяти зернинки, майстер прикріпив мініатюрні кільця, в яких, мов у гніздечках, і розташувалися зернинки. Кожна намистина нагадувала рясне літнє поле, або весняні уквітчані луки, чи дерева у садку, рясно вкриті кругленькими яблуками. Безумовно, такі прикраси були магічними оберегами, пов’язаними з родючістю.
Зернини на цих прикрасах дуже сильно стерті. Це свідчить про те, що їх довго носили. Можливо, то були прикраси, що дісталися жінці ще від бабусі чи, навіть, прабабусі. Тим вони, найперше, й були цінні і тому заховала вона їх від ворогів у горщику, закопав його у землю. Бо зберігали вони тепло та енергію поколінь, що коренями проростали у рідну землю.
Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
