Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У 1723 році на замовлення київського Видубицького монастиря майстер Іван Равич викарбував велику срібну таріль, «підсвічену» позолотою, яка вражає сміливістю композиції й урочистістю орнаментальних прикрас.
Кругла форма предмета підказала майстрові замкнуту композицію орнаменту. Усе поле бортів і дзеркало тарелі оздоблені бароковим рослинним орнаментом.
Від композиційного центру до вінець стрімко розходяться, а потім сходяться довгі в’юнкі пагони акантового листя та квіткові бутони.
В центрі блюда золотар високим рельєфом викарбував медальйон із зображенням сюжетної композиції “Чудо святого Архістратига Михаїла в Хонах”, по колу якого вирізаний різцем напис: “Чудо Архістратига Міхаила. Сооружися сиє блюдо при всечестном иеромонахе Феодосии Хоменко ігумене Відубецком Коштом монастырским Року 1723».
Центральний сюжет пов’язаний з легендарними подіями, які мовбито сталися у IV столітті у гірській місцині поблизу міста Ієрополь (нині це територія Туреччини).
Колись у тій місцевості було знайдене джерело, яке прославилося дивовижними зціленнями. Одному чоловікові-язичнику, уві сні з’явився архістратиг Михаїл та сповістив, що німа дочка отримає дар розмовляти, щойно скуштує води з джерела. Так і сталося. Після цього вдячний чоловік прийняв християнство та побудував на тому місці храм в ім’я архангела Михаїла.
Місце стало дуже відомим, цілюща вода багатьом допомагала. І чудо, що творилося на очах, допомагало поширенню віри Христової. Це викликало супротив певної частини язичників. Вони змовилися зруйнувати храм, спрямувавши на нього води двох гірських потоків.
І коли дві річки вже злилися в єдиний бурхливий потік та понеслись на Михайлівський храм, несподівано з’явився архістратиг Михаїл, ударив своїм жезлом в кам’яну гору, і, зробивши в ній велику розщелину, скерував туди потік води.
Язичники, які спостерігали за дивом на власні очі, з жахом розбіглися, а місце те відтоді було названо Хони, що в перекладі означає «ущелина».
У Видубицькому монастирі ще за княжих часів було збудовано Чудо-Михайлівський собор, освячений 1088 р. князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого.
Архістратига Михаїла на Русі вшановували як патрона князя та його дружини, оскільки архангел вважається очільником небесного воїнства.
Вважається, що присвята видубицького храму чуду, створеного архістратигом, була пов’язана з подіями столітньої давнини – хрещенням Русі і перемогою над язичницькими ідолами, скинутими у води Дніпра.
В давньоруські часи Київ почали усвідомлювати як Святий Град, другий Єрусалим. І кожен новозбудований храм був певним знаменним символом у сакралізації міста. Вірогідно, не випадково Чудо-Михайлівський собор було воздвигнуто у Києві саме у ті роки, коли його прототип у Хонах був зруйнований турками-сельджуками.
Знаменно також, що Видубицький монастир було зведено поблизу давньої переправи через Дніпро. Саме від його стін руське військо вирушало у походи проти войовничих половців, які саме в той час оволоділи подніпровськими степами і не раз спустошували прикордонні землі.
Давні події в Хонах християни східного обряду вшановують 19 вересня.
Архістратига Михаїла кияни та й вся Україна з далеких княжих часів і донині вважають своїм небесним захисником і помічником у боротьбі з ворогами. І, як і раніше, українські воїни – то «праведні лицарі Святого Града, що вступають у двобій із силами зла».
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
Слава Героям! Слава Україні!