Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Того року Інгульська археологічна експедиція, очолювана Олімпіадою Шапошниковою, працювала в степу, де вітер котив хвилі трав до Тилігульського лиману.
298255026_5261110160590889_8
Ця територія Побужжя 2,5 тисячі років тому, можливо, складала окрему адміністративну область Скіфії, управляння якою здійснювали представники молодшої гілки царського роду. Такі припущення у науковців виникли після дослідження курганів на Побужжі.
Так ось, у 1979 році всі члени експедиції захоплено розглядали артефакти із поховання жінки в кургані № 21 поблизу с. Кам’янка (Очаківський р-н Миколаївська обл.).
Вбрання скіф’янки вирізняли золоті оздоби: аплікації на головних уборах, сережки, намисто з золотими підвісками, персні. У могилі знайшли також два прясельця, залізне шило, бронзове дзеркало. Знахідки свідчили, що небіжчиця належала до вищого шару населення регіону.
Особливо привертає увагу головний убір – скіфський калаф або модій. Він за формою нагадує зрізаний конус, перекинутий доверху широкою вершиною. Деталі оформлення убору – золоті та срібні пластинки, обідки з підвісками – лежалі у шарі темно-вишневого тліну (можливо, повсті). Золоті аплікації – 8 ажурних пластинок з рельєфними зображеннями міфічних образів та рослинних візерунків. Унікальними є аплікації, на яких вміщено образи міфічних істот. В літературі за ними закріплена назва грифон, хоча є заперечення щодо терміну. На двох пластинах профільні зображення грифонів невизначеного виду: обернені вліво і вправо, стоять, піднявши передню лапу, як це характерно у геральдичній композиції. Загальними рисами у трактуванні образів є: тулуб з підтягнутим животом, міцні лапи хижака з породи котячих, великі серпоподібні розгорнуті крила, на яких позначено пір’я: короткими рисками знизу, довгими дугами зверху.
Ще дві ажурні пластини представляють унікальний образ грифона з головою козла. Вони показані також оберненими вправо і вліво. Силует нагадує вухастого бородатого грифона, описаного раніше: тулуб з підтягнутим животом, обабіч – великі крила із загнутими заокругленими кінцями. Але найбільше у цьому образі міфічної істоти привертає увагу її козлина голова. Вона виконана із застосуванням прийомів стилізації: акцентовані витягнута морда з овальним оком, під яким округле заглиблення, обвислий ніс, довга борода і дугоподібні роги. Їх утворюють дві тоненькі рельєфні лінії, між якими поперечні валики – реальна ознака рогів дикого козла.
Манера трактування образів на всіх пластинках характерна для творчості торевтів Північного Причорномор’я IV ст. до н. е. Силуети вирізані за контурами, відтвореними на одній матриці: кострубаті тіла грифонів, положення крил та ніг, але майстер застосовував різні художні засоби для певної індивідуалізації.
Своєрідність іконографії міфічних істот, можливо, пов’язана з творчими пошуками скіфів. У їхніх майстрів був певний досвід роботи з повстю та шкірою якраз із виготовлення ажурних візерунків. Ці навички вони могли застосувати в роботі з золотом.
Образ козла за уявленнями греків пов’язаний з культом Діоніса – одного з богів життєдайних сил природи. Можливо, в уявленнях скіфів козел посів певне місце як символ плодючості, уособлення світу земного.
Декоративні елементи вбрання утворюють своєрідне сакральне коло, в якому зібрані образи: міфічні (грифони), фітоморфні (пальмета), антропоморфні (підвіска у вигляді голови людини), а також сюжет «шматування» (лев і лань, лев і баран). Всі вони є символами життєдайних сил природи і відбивають культ Великої Богині. Форма головного убору, його оздоблення – все це, можливо, свідчить про те що жінка була жрицею цього божества. Сакральну роль скіф’янки підкреслює дзеркало: атрибут богині Аргімпаси – богині любові, покровительки звитяжних героїв. Молитви жриці, навіть при переході до потойбіччя захищали скіфських воїнів і надавали їм сил.
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
Слава Героям! Слава Україні!
