Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
“Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану.
Там розташовані місто й країна людей кіммерійських…”
Хто ці загадкові «люди кіммерійські», про яких згадав Гомер, описуючи мандрівку Одіссея і його супутників?
Геродот розповів про кіммерійців, як народ, що мешкав у степах Причорномор’я до приходу туди скіфів. Топоніміка Східного Криму за часів Боспорської держави зберегла назви, з ними пов’язані: Боспор Кіммерійський (сучасна Керченська протока), місто Кіммерік, Кіммерійський вал.
Чи справді існував цей народ, а чи його історія є частиною легенд та міфів? Відповіді на ці питання завжди викликали бурхливі суперечки у науковців. А у 1976 року вийшла друком монографія провідного київського археолога Олексія Тереножкіна, в якій він обґрунтував співвіднесення з історичними кіммерійцями пам’яток передскіфського часу (переважно, курганів) і датував їх Х – першою половиною VII століття до н.е.
Однією з таких пам’яток є курган Висока Могила, досліджений експедицією Інституту археології під керівництвом Василя Бідзілі поблизу с. Балки Запорізької області у 1971 році.
В 10-метровому кургані, що услугував усипальницею для різних народів упродовж майже двох тисячоліть, археологи дослідили дві гробниці VІІІ – першої половини VІІ століття до н.е., в яких було поховано двох видатних воїнів-кіммерійців, які, не виключено, були правителями.
Один з воїнів носив бронзовий налобний обруч і золоту підвіску. На озброєнні він мав лук зі стрілами (від них залишилися 38 бронзових і кістяних вістер стріл) та бронзовий кинджал, який можна було добре вигострити сланцевим бруском. У далеку дорогу до Країни пращурів його спорядили їжею (було знайдено глиняний горщик, кістки тварин та залишки дерев’яної чаші, окутої золотими пластинками). А ще поклали до могили кінську вуздечку (вважалося, що у Потойбіччі вона допоможе здобути коня для довгої дороги).
Найбільш незвичною видається золота масивна підвіска у вигляді спіралеподібного стрижня з напівсферичною шляпкою. Поверхня шляпки розділена глибокими насічками на три сегменти, насічки меншого розміру нанесені на ребрі шляпки. Нижній кінець підвіски звужений, приплюснутий та заокруглений. Прикраси такого типу отримали назву «баранячі ріжки» за своєю формою, яка за абрисом мовбито схожа на роги барана. Водночас, насічки на шляпці утворюють солярний символ.
Можна припустити, що цю прикрасу носили закріпивши або на волоссі, або на головному уборі.
На кіммерійських пам’ятках часто знаходять предмети із сонячними знаками. Ними оздоблювали прикраси, предмети зброї, кінську вузду. Можливо, це пов’язано з якимось особливим вшануванням нашого світила. Відомо, що у давнину різні народи вважали себе онуками або синами бога Сонця. Не виключено, що такі уявлені були і у кіммерійців.
Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
Слава Героям! Слава Україні!
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc
