Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Степи Херсонщини здавна вражали розмаїттям ландшафту, який мав особливий колорит завдяки курганам. Ці земляні споруди над похованнями, великі й малі, інколи зовсім непомітні, завжди викликали цікавість і у місцевих жителів, і у науковців.
Із затвердженням у 1967 році програми меліорації на південних землях України перед співробітниками Інституту археології постало завдання суцільного вивчення археологічних пам’яток. На Херсонщині почала працювати Каховська археологічна експедиція під керівництвом Олександра Лєскова. Роботи провадили інтенсивно, фактично «на ходу» відпрацьовуючи методику розкопок, фіксації підземних споруд і артефактів. Молоді науковці, аспіранти, студенти, школярі набували досвід і навички, які потім стали їм у пригоді.
1969 року експедиція дослідила кургани поблизу села Вільна Україна Каховського району. В кургані № 22 археологи відкрили поховання трьох осіб: центральна могила виявилась чоловічою (її пограбували ще за скіфських часів), дві бокових – жіночими.
Одна зі скіф’янок мала напрочуд багате вбрання, золоті знімні прикраси (сережки, персні, гривну), а також оздоблений аплікаціями головний убір (про деякі прикраси цієї вельможної жінки ішлося у наших попередніх дописах). Біля неї також поклали дзеркало і поставили срібну мисочку із золотим плакуванням. Усе це свідчить про особливий статус скіф’янки: можна припустити, що у своїй спільноті вона була жрицею, а у сім’ї – старшою дружиною.
Іншу жінку поховали без особливої пишноти, але її вбрання вирізнялось вишуканими оздобами: привертали увагу золота накладка на стрічку, покривало, розшите пластинками із зображенням грифона, шапочка-полос з ажурними аплікаціями. Композиція на ажурних пластинках утворена пагонами рослин, листям аканфу, образами птахів. Цей орнаментальний сюжет відображає уявлення про культ плодючості.
З оздобами головних уборів гармонійно поєднані кільцеподібні сережки. Вони виготовлені з круглого у перетині дроту, кінці якого звужені і заходять один за одний. Кожне кільце оздоблене десятьма мініатюрними пластинками-підвісками, прикріпленими до основної деталі за допомогою двох дротяних кілець. Припускають, що сережки прикріпляли до стрічки (на скронях), завдяки чому ансамбль виглядав завершеним.
Цілком імовірно, кільцеподібні сережки є найбільш ранньою формою прикрас. На території Європи кільця, схожі на ті, що ми бачимо у скіфському вбранні, з’явились ще за доби енеоліту. Безпосередніми прототипами подібних прикрас у скіфів могли бути великі кільцеподібні сережки, які виготовляли ще у ІІ тисячолітті до н.е.
За скіфських часів майстри часто виготовляли кільцеподібні прикраси з бронзи та заліза, і носили їх представниці нижніх шарів скіфського суспільства. У похованнях заможних скіф’янок (зокрема, у «царських» курганах Чортомлик і Товста Могила) археологами знайдені кільцеподібні сережки, виготовлені із золота. Це є додатковим аргументом на користь того, що подібні сережки вважали прикрасами предків, наділяючи їх особливими функціями (насамперед, захисту від злих сил).
Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
🇺🇦 Щоб допомогти нашим захисникам переходьте за посиланнями:
https://www.facebook.com/photo/?fbid=143970574948783&set=a.143970588282115 🇺🇦
🇺🇦 Слава Героям! Слава Україні!
