Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
#ЦьогоДня, 11 липня, відзначають Всесвітній день шоколаду – ласощі, без якої ми не уявляємо свого життя. А увійшов він до раціону європейців приблизно чотириста років тому.
Какао, що є основою шоколаду, походить із тропічних районів Південної Америки. Кілька тисячоліть тому какао-боби почали вирощувати в Центральній Америці, де їх використовували для виготовлення напоїв, а також у якості інгредієнту різноманітних страв.
Першими європейцями, які познайомилися з какао, були Христофор Колумб та його син Ернан. Сталося це в 1502 році. Розсмакував цей пекучий напій (какао тоді готували з перцем) і завойовник імперії ацтеків у Центральній Америці Ернан Кортес: заклавши біля Веракруса власні плантації какао, він жартував, що «вирощує гроші».
У Європі шоколад протягом довгого часу залишався виключно дорогим товаром і був доступним лише аристократам. Для задовільнення потреб ринку іспанці почали закладати більше плантацій, на яких спочатку працювали раби-індіанці, а потім – привезені з «Чорного континенту» африканці.
До Франції какао потрапило завдяки іспанській принцесі Анні – нареченій короля Людовіка XIII, яка не бажала відмовлятися від улюбленого напою, тому привезла на чужину не лише боби, а й служанок, що вміли готувати її улюблений напій. До поширення моди на «іспанський трунок» доклав руку і кардинал Рішельє. Розповідали, що його лікар, знаючи пристрасть пацієнта до шоколаду, додавав до гарячого напою необхідні ліки, чим лише зміцнював віру кардинала у дивовижні медичні властивості какао.
Іспанська «шоколадна монополія» закінчилась після захоплення англійцями острова Ямайка. Це сталося 1655 року, і вже за два роки в Лондоні була відкрита перша «шоколадня», в якій за прикладом кав’ярень відвідувачам подавали гарячий напій із какао з цукром. Вважається, що у 1690-х роках відомий англійський натураліст і лікар Ганс Слоун запропонував готувати шоколад не на воді, а на молоці. Згодом з’явилися й інші рецепти (зокрема, какао зі збитими яйцями чи з кріпленим вином).
У XVIII столітті шоколад споживали переважно як напій. Він якнайкраще відповідав настроям аристократів «галантної доби», що прагнули безкінечних розваг і задоволень. Хвиля революцій кінця сторіччя змінила смаки європейців: напій з какао поступився місцем іншим напоям (насамперед каві), а питний шоколад, зазвичай з молоком, залишили дітям.
Гарячий шоколад у XVIII і ХІХ століттях готували у спеціальній посудині з кришкою, коротким носиком і довгою дерев’яною ручкою. Бачимо її на картині Франсуа Буше «Сніданок» 1739 року. Така срібна шоколадниця є і в зібранні нашого музею. Вона була виготовлена 1845 року варшавською фірмою Йозефа Фраже.
У ті часи шоколад постачався пресованим у великих плитах, шматки яких продавалися на вагу. Напій виготовлявся з подрібнених плиток із додаванням води або молока й цукру (за смаком). У XVIII столітті шоколад почали пити з порцелянових чашок на блюдцях, щоб не пролити дорогий напій.
Поява фабричної промисловості забезпечила успіх твердого шоколаду. Водночас розширився і асортимент кондитерських виробів, створених на його основі. Більшість відомих шоколадних продуктів були створені у першій половині ХІХ століття: у 1819 році швейцарець Франсуа Луї Кайе створив першу шоколадну плитку; у 1821 році англійці, брати Кедбері, почали виробництво шоколадних цукерок, а швейцарець Шарль Колер виготовив шоколадні батончики і твердий шоколад із фундуком.
У наш час шоколад смакує нам у різних варіантах – гарячого напою, плитки чи цукерок. Кожен може вибрати щось на свій смак. Завдяки своїм компонентам, шоколад надає людям сили, сприяє зміцненню оптимізму та віри у майбутнє. А вони зараз нам дуже потрібні.
Тож тримаємо стрій! Віримо у перемогу! Здобуваємо перемогу разом!
💙💛
Щоб допомогти нашим захисникам переходьте за посиланнями:
https://www.facebook.com/photo/?fbid=143970574948783&set=a.143970588282115
