3 липня о 10:09

3 липня о 10:09

Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.

Дві з половиною тисячі років тому, коли на теренах сучасної України жили скіфські народи, серед греків-колоністів, що оселилися на узбережжі Чорного моря, популярною була оповідь про непереможного воїна Геракла. Він був сином небесного володаря Зевса та земної жінки Алкмени, тому мав неймовірну силу богів і був смертним, як людина.

Чимало подвигів здійснив славетний Геракл, та найбільш популярною була розповідь про биків Геріона. Ці могутні великорогі тварини випасалися на полях далекого острова, і щоб потрапити туди, Геракл обійшов усю Європу – аж до місця, пізніше названого Геркулесовими стовпами (Гібралтарська протока). Герой викрав биків, а також здолав у поєдинках пастуха Еврітона, двоголового пса-охоронця Ортра, брата відомого Кербера, і триголового Геріона.

Щодо зворотнього шляху Геракла існували різні версії оповідей. За однією з них, сонячний бог Геліос подарував йому великого човна, завдяки якому герой разом із худобою доволі швидко потрапив до Греції. Але в дорозі на нього очікувала сутичка з іще одним чудовиськом – Скіллою, яка була напівжінкою та водночас мала шість собачих голів на довгих шиях, дванадцять ніг і тулуб морського змія.

За іншою версією, Геракл вирушив суходолом, пересуваючись на колісниці. Ця мандрівка тривала довго, оскільки в різних землях на Геракла очікували різні випробовування. Як розповідали мешканці Ольвії, одного разу він потрапив на пустельні береги Борисфену (Дніпра), де зустрів незвичну жінку, яка була наполовину змією. Прожив він із нею три роки, й народилися в них три сини – Гелон, Агафірс і Скіф. Потому Геракл помандрував далі, залишивши свій лук і бойовий пояс. Коли сини підросли, мати влаштувала їм випробовування, згідно із заповітом батька: той, хто зможе оперезатися поясом і натягнути тугий лук, стане володарем по обидві сторони Борисфену. Зробив це лише молодший, Скіф, а осоромлені старші брати пішли зі своєї батьківщини та оселилися по-сусідству: Агафірс – за Істром (Дунаєм), а Гелон – десь поміж Борисфеном і Танаїсом (Доном). Ось так, за розповідями греків-колоністів, і почали скіфи, нащадки Гераклового сина, господарювати у степах.

Ми не знаємо, чи була ця оповідь про Геракла відома скіфам, але, за свідченнями Геродота, вони вшановували бога, якого той порівняв із Гераклом.

З-поміж численних скіфських прикрас інколи зустрічаються зображення цього славетного героя-воїна. Його легко впізнати на золотих пластинках, що прикрашали кінську вуздечку, знайдену в Північній гробниці царського кургану Огуз на Херсонщині (з розкопок 1980 року експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом Юрія Болтрика). Геракл тут показаний з пишним кучерявим волоссям і ошатною бородою, а над його головою видно левині вуха та ніс (це шкура вбитого героєм Немейського лева).

Така сама пластина, але виготовлена зі срібла і плакована золотом, була знайдена в одній із кінських могил кургану Товста Могила.

На видовженій золотій пластині, що прикрашала кінський налобник з кургану поблизу с. Вовківці на Сумщині, упізнати героя, чиє обличчя розташоване у верхній частині виробу, важче, хіба що за таким самим кудлатим волоссям, а також левиними вухами та гривою над головою. А ось нижче зображено унікальну фантастичну істоту, що має дві вовчі голови, вовчі лапи, крила, вкритий лускою довгий тулуб та риб’ячий хвіст. Зображення Геракла і чудовиська розташовані в різних площинах, що за правилами давнього мистецтва позначало ситуацію протистояння, двобою. Хто ця істота – двоголовий Оркр чи, може, сама Скілла, гроза морів? А може, інше чудовисько, яке здолав невтомний герой?

Далекі Гераклові нащадки, ми неодмінно здолаємо ворогів, де б вони не знаходилися – на суші, чи на морі!