Сьогодні виповнюється 80 років від дня народження Сергія Михайловича Чайковського (18 червня 1942 р. – 12 листопада 2020 р.) – українського музеєзнавця, заслуженого працівника культури України, генерального директора Національного музею історії України (1997–2015).
Багато людей цього дня згадують Сергія Михайловича як розумну, мудру, чуйну, щиросердну й доброзичливу людину, яка залишила яскравий слід на нашій культурній ниві. Але так склалося, що слова подяки за служіння музейній справі, а крім того, за доброту і вміння розрадити в скрутну хвилину, ми промовляємо тільки подумки…
Сергій Чайковський здобув вищу освіту на історико-філософському факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Потім була строкова служба, а після повернення з армії – праця у Державному історичному музеї на посаді наукового співробітника. Вже через рік Сергія Чайковського перевели до Міністерства культури, де упродовж наступних 19 років він очолював відділ музеїв, а також був заступником начальника главка. За сухими рядками його трудової біографії – багато «славних справ»: відкриття музеїв, сприяння поповненню фондів музеїв та заповідників новими колекціями, видання каталогів музейних зібрань, організація виставок… Можна пригадати ще безліч речей, на перший погляд, непомітних, але таких важливих для здійснення задуманого, подолання всіляких перепон, що без ерудованої, енергійної, ініціативної людини є практично неможливим.
Співробітники Музею історичних коштовностей України, філії Державного історичного музею (нині Скарбниці Національного музею історії України), згадують 1991 рік, коли Сергій Чайковський залишив міністерські кабінети і став завідувачем філії. Завдяки йому авторитет «Золотої скарбниці» значно виріс. Сергій Михайлович сприяв розвитку закладу як наукового осередку: проведення щорічних конференцій (нині уже відомих «Музейних читань»), випуск збірників наукових праць, підготовка виставок. Стосовно останнього, варто зазначити, що це окрема сторінка в історії нашого музею. Адже близько півтора десятка виставок відбулися за кордоном – в Європі, Азії, Америці. За цим – велика праця. Сергій Михайлович умів надихати на роботу, підтримував творчі ініціативи, завжди з повагою, доброзичливо ставився до співробітників.
У період з 1997 до 2015 року Сергій Михайлович Чайковський очолював Національний музей історії України. Ті ж напрямки роботи – наукова, виставкова, фондова – але додалась і господарська діяльність та значно збільшилась відповідальність. Маючи значний досвід роботи з міжнародними партнерами, Сергій Михайлович на високому рівні провадив переговори з представниками музеїв та галерей, домагався державних гарантій збереження надбань нашої культури. У різних країнах відвідувачі виставок мистецьких творів із українських музеїв були вражені високим рівнем культури давнього населення на землях України! Завдяки численним виставкам, світ знайомився з нашою неповторною, прекрасною Україною – молодою державою з віковічною історією. Пам’ять про міжнародні виставки зберігають численні каталоги і прекрасні альбоми, присвячені колекціям Музею історичних коштовностей України та Національного музею історії України. Ці колективні напрацювання відзеркалюють те натхнення, любов до музею, відчуття глибинного зв’язку між давниною і сьогоденням, які випромінював Сергій Михайлович Чайковський.
В одному з інтерв’ю на запитання журналіста «Яким ви бачите історичний музей через 100 років?» Сергій Михайлович відповів: «Передусім я бачу його світлим. Відвідувач, побачивши його скарби, відчує дотик сонця, неба, землі предків, великої історії своєї Батьківщини».
