Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У 1949 році на території ранньосередньовічного городища, яке знаходиться неподалік села Пастирське Черкаської обл., було знайдено скарб із великою кількістю срібних прикрас.
У VII – VIII ст. тут існувало велике торговельно-ремісниче укріплене поселення. Є версія про його заснування групою ремісників, що переселились у Подніпров’я з Подунав’я. То були нащадки слов’ян, які в VI – VII ст. колонізували Нижнє Подунав’я та північно-східну частину Балканського півострова. З приходом туди булгар (тюркського народу) на чолі з ханом Аспарухом у 680-х роках частина слов’ян змушена була залишити освоєні землі.
На Пастирському городищі мешкали високопрофесійні ремісники: ювеліри, ковалі, гончарі. Ювелірне ремесло засвідчене численними знахідками срібних виробів – фібул, наручних браслетів, скроневих підвісок тощо (часто їх знаходять у скарбах), а також набором спеціальних інструментів.
У VIII ст. поселення, очевидно, було зруйноване хозарами, які у той час поширили свою експансію на слов’янські землі.
Однією з прикрас скарбу, знайденому на Пастирському городищі, була срібна ажурна підвіска, яка нагадує зірку з трикутними променями. У центрі зірчастої підвіски – трипроменева фігура, можливо, похідна від зображення так званого трикветру, відомого ще за скіфських часів і популярного в ранньосередньовічній Європі. Можливо, у цьому символічному зображенні відобразилися уявлення про єдність всесвіту, що охоплює небеса, земний і підземний (підводний) світи.
Витоки такої форми прикрас вбачають у провінційно-візантійському ювелірному мистецтві. Паяні зірчасті сережки VI – початку VII ст. поширювались в Подунав`ї та на Балканах, імовірно, візантійськими ремісниками і торговцями. У VII ст. на зміну паяним сережкам прийшли тиснені або литі (саме такою є пастирська прикраса). Наприкінці VII – на початку VIII ст. мода на такі прикраси поширилася і в Подніпров’ї, де центром їх виробництва було, очевидно, Пастирське городище. Оскільки на території Східної Європи родовища срібла відсутні, не виключено, що сировина для їх виготовлення також надходила з Балкан.
На території Пастирського городища розкопки проводились, починаючи з 1898 р. Серед його дослідників були такі видатні українські археологи, як Вікентій Хвойка, Ірина Фабриціус, Михайло Брайчевський, Олег Приходнюк. Дослідження продовжуються і в наш час, а відтак, на нас чекають нові відкриття, нові гіпотези, нові історії.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc