Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
День Святого Миколая відзначають в Україні двічі – взимку (19 грудня) і наприкінці весни (22 травня).
19 грудня віруючі згадують смерть святого, а навесні – вшановують перенесення його мощів з лікійського міста Мира (Мала Азія) до італійського міста Барі.
Ця подія сталася в XI столітті, коли Візантійська імперія переживала важкі часи, відбиваючись від навали турок-сельджуків. Венеціанські та барійські купці вирішили «врятувати» мощі св. Миколая і 22 травня 1087 року перевезли їх до Італії. Нині вони зберігаються у крипті базиліки Святого Миколая у Барі. У цій події, мовбито, брав участь переяславський єпископ Єфрем, який і запровадив відзначення цього дня в Україні.
Миколай Чудотворець або ж Миколай Угодник – один із найбільш шанованих святих у православній церкві. Про його благочестиве життя та чудеса існує багато переказів та легенд. Церква прославляє Миколу Чудотворця як помічника усім, хто опинився в біді та скорботах. За переказами, Святий Миколай допомагав мореплавцям, визволяв полонених, рятував від смертної кари невинних, зцілював хворих: повертав зір, мову, позбавляв кульгавості. Він також допомагав позбутися бідності, дарував їжу голодним, був для усіх помічником та заступником.
Образ Святого Миколая викарбовано у середнику зворотної дошки оправи Євангелія, виготовленої наприкінці ХVII століття невідомим чернігівським (?) майстром на замовлення генерального осавула Івана Ломиковського (верхня дошка та застібки не збереглися).
Майстер відтворив поясний портрет Миколая Чудотворця, на якому святого показано бородатим, одягненим у шати єпископа грецького обряду, із Євангелієм в лівій руці та з піднятою правою рукою (у жесті благословення).
Образ обрамлений вінком із акантового листя та квітів, які є декоративними складовими стилю бароко. Середник оточує композиція «Дерево Єссея» – художнє відтворення родоводу Христа.По краю дошки розташовані 8 медальйонів, які презентують добродійні сцени з життя Миколая. Серед представлених діянь – зцілення юнака Миколи, спасіння священника Христофора від меча, «Чудо про Агріка» (визволення сина Агріка Василія із ворожого полону), спасіння юнака від утоплення та ін. Усі сюжети підписані й обрамлені вінками з лаврового листя.
Композиції виконані в техніці високого карбування і, для виразності, «підсвічені» позолотою.
Про замовника свідчить герб, розташований внизу корінця книги. Це здвоєний якір, розміщений по центру фігурного щита в оточенні літер І Л А В Є Ц П В З Є, які означають «Іван Ломиковський Асавул Війська Єго Царської Пресвітлої Величності Запорізкого Єнеральний».
З історії відомо, що на посаді генерального осавула Ломиковський перебував з 1692 до 1706 року, після чого він був призначений генеральним обозним – фактично, заступником гетьмана Івана Мазепи.
Іван Ломиковський очолював військо, яке боронило рідну землю в часи Північної війни. Імовірно, зображений на його замовлення Святий Миколай теж постав разом з усім військом і народом на захист України!