Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Приблизно у середині IV століття н.е. в Подніпровських степах з’явилися войовничі гуни – кочові племена східно-азійського походження. Вони мали монголоїдну зовнішність і говорили тюрко-монгольськими мовами, які тут ніхто не розумів.
Першими зіткнулись з прибульцями алани (один із сарматських іраномовних народів), чиї кочовища розкинулися від Волги та Кавказу до Дніпра. Алани були вимушені відступити під захист Кавказьких гір, а гуни прорвалися до Дніпра і Дністра, де на той час були землі Готської держави. Запалали села, перетворилися на руїни фортеці, впали під натиском кочовиків тисячолітні грецькі міста Приазов’я, Північного Причорномор’я та Криму. Гуни запанували у степах на довгі роки.
У перші десятиліття V сторіччя гуни підкорили Центральну Європу і зіткнулися з Римською імперією. А в 445 році світ дізнався про нового гунського володаря – кагана Аттілу, якого християни прозвали «бичем Божим». Від гунської навали страждала більшість народів Європи, виникла загроза захоплення Риму і Константинополя. Але римляни зуміли зібрати велику армію, здатну протистояти гунам. 23 червня 451 року на Каталаунських полях в долині річки Марни (нині територія Франції) відбулася небачена до тієї пори «битва народів». Римляни та їх союзники вестготи змогли дати відсіч гунам. Кочовики відступили, але вже наступного року спустошили північну Італію. Рим тоді вцілів чудом. А ще за рік Аттіла помер за нез’ясованих обставин під час власного весілля. Гунська конфедерація розпалася, і гуни фактично зійшли зі світової арени.
У зібранні нашого музею наявна невелика кількість гунських коштовностей, що походять з декількох комплексів або є окремими знахідками. Найбільше привертає увагу кинджал, руків’я якого плаковане золотими пластинами та оздоблене вставками яскраво-червоних гранатів.
Звідки походить цей кинджал, невідомо, оскільки інформація щодо його надходження до музейного фонду була втрачена під час Другої світової війни. До гунських старожитностей його відносять за типологічними ознаками.
Можливо, цей кинджал належав одному з гунських каганів, що очолював загони завойовників. Він мріяв підкорити світ та увійти у безсмертя, але історія не зберегла навіть його імені, а зброю, якою він так пишався, час перетворив на тлін.
Так минула слава жорстоких завойовників. А життя в поруйнованих містах і селах відродилося, і земля розквітла та стала ще гарніше, аніж раніше.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc