4 травня о 08:34 ·
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У 1954 році на околиці міста Мелітополь місцевий мешканець копав яму для господарських потреб – і натрапив на гробницю вельможної скіф’янки, перекриту потужним насипом, значна частина якого була знесена забудовою. На місце знахідки виїхали співробітники місцевого краєзнавчого музею, які розпочали археологічні роботи. Зрозумівши масштабність пам’ятки, вони звернулися по допомогу до Інституту археології АН УРСР. Дослідження кургану очолив досвідчений археолог Олексій Тереножкін. Це були перші дослідження великого скіфського кургану, проведені на професійному рівні, з дотриманням усіх особливостей методики розкопок та фіксації матеріалу.
На жаль, обидві гробниці (чоловіча і жіноча) виявилися пограбованими ще в давнину, але кількість зафіксованої інформації та знахідок була надзвичайною. По закінченню робіт, предмети, знайдені мелітопольськими музейниками, надійшли до фондів Мелітопольського краєзнавчого музею, а ті, що були знайдені експедицією Олексія Тереножкіна, спочатку потрапили до Інституту археології, а згодом стали основою фондового зібрання нового українського музею – Музею історичних коштовностей УРСР (нині Скарбниця НМІУ).
Найбільш відомою знахідкою, що походить із Мелітопольського кургана, є золота оббивка гориту із зображенням сцен із життя Ахілла. Її було знайдено у сховку центральної (чоловічої) гробниці.
Із бокової гробниці походить велика кількість нашивних пластинок, що прикрашали вбрання жінки. Оскільки грабіжників цікавили лише знімні прикраси (нашийна гривна, сережки, браслети, перстні), усе інше, зокрема і нашивні пластинки для одягу, вони перемішали, спричинивши повний безлад. Саме тому нині досить важко відтворити декор жіночого вбрання. Дослідники припускають, що головний убір прикрашали ажурні пластинки із зображенням двох пар тварин, що протистоять одна одній, – лева і пантери, павука і мухи.
Хижаків скіфи сприймали як міфологічних тварин, які є уособленням певних сфер світобудови.
Лев пов’язувався із земним світом. Його зображення були ознакою аристократичного достоїнства, з ним порівнювали найвидатніших воїнів. Пантера – помічник богів підземного світу, породження Хаосу, що несе смерть. Отже, лев, що протистоїть пантері, є захисником людей, захисником життя.
Тотожне значення мала й інша пара. Муха в давньоіранській міфології вважалася втіленням демона смерті. Павуки ж є природними ворогами мух. Вони супроводжують людей, оселяються в їхніх домівках, плетуть свою павутину, чатуючи на чергову жертву. Люди не люблять павутиння та часто бояться павуків. Але навіть зараз у нас є певний запобіжник: ми проганяємо павуків, але ніколи не вбиваємо, на відміну від багатьох інших комах. Можливо, певні архетипи поведінки і відношення до «домашніх» павуків як до наших охоронців збереглися з давніх часів?
Аналіз символіки зображень тварин у протистоянні один одному доводить, що використання подібних пластинок було обумовлене уявленнями про можливість переборення смерті та ствердження перемоги життя.
Тримаємо стрій! Разом – до Перемоги!
Слава Героям! Слава Україні!