Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У зібранні музею є срібне навершя булави, що нагадує про козацькі часи. Проте зроблене воно у ХІХ столітті невідомим майстром, який позначав свої роботи клеймом «ее».
Навершя має вигляд циліндричної трубки, яка переходить у кулястий набалдашник із напівсферичною верхівкою. Набалдашник має шістнадцять опуклих сегментів, трубка прикрашена ромбоподібними шестикутниками з черневим візерунком із позолоченою намистинкою в центрі кожного. Зверху трубку облямовує стилізований рослинний орнамент, знизу – пасок із написом: «Булава князя Сергея Викторовича Кочубея».
Вірогідно, булаву було виготовлено на замовлення родичів або друзів Сергія Кочубея (1820–1880) і подаровано йому на п’ятдесятиліття, що відзначалося 5 грудня 1870 року. Вибір подарунка, безумовно, був пов’язаний з козацьким минулим роду Кочубеїв: він мав нагадувати Сергієві Кочубею про генерального писаря Василя Леонтійовича (прапрадід) і полтавського полковника Василя Васильовича (прадід). Невипадково, за декором булава нагадує полковницький пернач.
Сергій Кочубей прожив життя, у якому не було воєнних звитяг чи адміністративних злетів. Хоча він мав титул дійсного статського радника і був предводителем дворянства Полтавської губернії, та найбільше став відомим завдяки своїм спробам розбурхати консервативне суспільство Російської імперії, запровадити нові правила в економічних стосунках. Зокрема, Сергій Кочубей разом із братом Михайлом організовував акціонерні товариства, з-поміж інших, і Новоросійське товариство з виробництва залізничний рейок. Але суспільство не було готове до змін, які вже давно відбулися в Європі. Сергієві Кочубею довелося продати контрольний пакет Новоросійського товариства валлійцю Джону Юзу.
Надходили нові часи, і всі українці, від селян до дворян, намагалися вибудувати нове життя, рухаючись до прогресу і процвітання. Але тоді це не вдалося в повній мірі. На Україну чекали випробування ХХ століття. З часом українці зрозуміли, що по-справжньому досягнути процвітання можливо, тільки здобувши волю для своєї Батьківщині, в якій кожна людина буде відчувати себе господарем.
Зараз ми здобуваємо волю, женемо ворога з нашої землі та разом здобуваємо перемогу. І по переду в нас чудові часи!
Слава Героям! Слава Україні!