У Скарбниці Національного музею історії України зберігаються релігійні стародруки 17–18 століть, особливо цікаві з мистецького погляду. Вони оздоблені вишуканими срібними оправами, які створили відомі українські золотарі. Кожна оправа – це квінтесенція смислів, закладених у книгу, візуалізація ключових євангельських подій та постатей. Кожне зображення, розміщене на оправі, – це образок (іконка), візуальний провідник до світу Слова, в який поринає людина, відкриваючи Книгу і заглиблюючись у читання.
Релігійні книги оформлювали за чіткими правилами. На чільному боці Євангелія в центрі розміщували середник із зображенням Христа Вседержителя або сцени Розп’яття. По кутках, у наріжниках, зображували чотирьох євангелістів: Матвія, Марка, Луку та Іоанна, часто у відповідних образах янгола, лева, тельця та орла або разом із ними.
У дні Великодня пропонуємо детально оглянути оправу до Євангелія з колекції Скарбниці Національного музею історії України, яка виготовлена невідомим майстром у перших десятиліттях 18 століття. З художнього погляду вона є шедевром барокового золотарства. Книга не збереглася, а від оправи вціліли тільки верхня та нижня дошки. Кожна з них є суцільною золоченою срібною пластиною із наскрізними гніздами, в які вставлено дробниці – мініатюри, виконані живописними емалями.
Нині до вашої уваги пропонуємо лише верхню (чільну) пластину оправи.
Дивіться детальний опис:
У Скарбниці Національного музею історії України зберігаються релігійні стародруки 17–18 століть, особливо цікаві з мистецького погляду. Вони оздоблені вишуканими срібними оправами, які створили відомі українські золотарі. Кожна оправа – це квінтесенція смислів, закладених у книгу, візуалізація ключових євангельських подій та постатей. Кожне зображення, розміщене на оправі, – це образок (маленька ікона), візуальний провідник до світу Слова, в який поринає людина, відкриваючи Книгу і заглиблюючись у читання.
Релігійні книги оформлювали за чіткими правилами. На чільному боці Євангелія в центрі розміщували середник із зображенням Христа Вседержителя або сцени Розп’яття. По кутках, у наріжниках, зображували чотирьох євангелістів: Матвія, Марка, Луку та Іоанна, часто у відповідних образах янгола, лева, тельця та орла або разом із ними.
Майстер на власний розсуд або згідно із замовленням міг розмістити на оправі й інші зображення, пов’язані з подіями Страсних днів, житієм Богородиці або діяннями Святих. Досить довільно обирали образи та сцени для оформлення нижньої дошки оправи книги. Доволі часто вони були пов’язані зі святим покровителем ктитора (особи, що дарує; донатора) або зі святим, на честь якого освячено храм, до якого робили вклад (коштовний подарунок).
У дні Великодня пропонуємо детально оглянути оправу до Євангелія з колекції Скарбниці Національного музею історії України, яка виготовлена невідомим майстром у перших десятиліттях 18 століття. З художнього погляду вона є шедевром барокового золотарства. Книга не збереглася, а від оправи вціліли тільки верхня та нижня дошки. Кожна з них є суцільною золоченою срібною пластиною із наскрізними гніздами, в які вставлено дробниці – мініатюри, виконані живописними емалями. Нині до вашої уваги пропонуємо лише верхню (чільну) пластину оправи.
Загальна композиція
Стилістично оформлення пластини представляє класику стилю бароко. Водночас не знаходимо аналогів дизайну пластини серед витворів відомих українських майстрів першої половини 18 століття, що збереглися донині. Це може вказувати на те, що срібну оправу, а також дробниці (всі чи деякі з них), ймовірно, виконали закордонні (німецькі або італійські) майстри.
Скарбниця Національного музею історії України
Пластина декорована рельєфними зображеннями різного об’єму, що дозволяє додатково акцентувати вставки-дробниці. Основне тло – суцільне поле рослинних пагонів, які звиваються півколами та спіралями. Кожна вставка оточена рамкою у вигляді вінка, доповненого іншими зображеннями: янголами, вазонами, рослинними елементами тощо.
Вставок загалом 17. Цілком можливо, що ця кількість невипадкова, адже у християнстві число 17 вважають сумою числа 10 (звичайна повнота) та числа 7 (духовна повнота), отже, воно є показником досконалості духовного порядку.
Розташування вставок-дробниць також має важливе символічне значення. Основою композиції на пластині є чотирикутник, утворений чотирма зображеннями євангелістів, у центрі якого, ймовірно, містилося нині втрачене зображення Христа Вседержителя.
Головна вертикаль та вісь композиції складаються із трьох смислових частин. У верхній частині – це образи Святої Трійці: Бог-Отець, Бог-Дух Святий та Бог-Син (сцена Воскресіння Ісуса Христа). В центрі – середник із зображенням Вседержителя. В нижній частині – три ключові сцени Страсних днів: Таємна вечеря, моління про чашу та розп’яття.
Середник оточують вісім зображень (у християнстві 8 – число воскресіння, нового початку, безсмертя). З них шість – це сцени ключових подій Страсних днів, а два більші – образи Пресвятої Діви Марії та Іоанна Хрестителя.
Зображення Богородиці та Іоанна Хрестителя разом із середником (Вседержителем) утворюють центральну горизонталь композиції.
Відносно високий рельєф довкола вставок вертикальної та горизонтальної осей візуально утворює хрест.
Образи євангелістів на наріжниках
У наріжниках верхньої пластини оправи розміщено підписані зображення чотирьох євангелістів: Матвія, Марка, Іоанна та Луки. Вони зображені із власними символами: янголом, левом, орлом та тельцем. Ці самі символи продубльовано й у рельєфі на пластині.
Матвія зображено на тлі гірського краєвиду та цегляної будівлі. Його вбрання фіолетове й жовте. Має сиве волосся та бороду. Очі опущені. Правою рукою тримає прямокутну пластину з округлим верхом. Так зазвичай зображали Скрижаль Заповіту, яка тут асоціюється з Новим Заповітом. Вказівний палець лівої руки Матвія спрямовано на текст на пластині. Поруч сидить янгол, імовірно, з каламарем.
Марка разом із левом зображено на лоні природи. На виднокраї – місто за муром із баштами. Марко вбраний у жовтий та фіолетовий одяг. Голова повернута праворуч, євангеліст дивиться вгору. Лівою рукою Марко спирається на розгорнуту книгу, права піднята в жесті-запитанні.
Зображення Іоанна сильно пошкоджено. Його зображено поруч із невідомою будівлею. Іоанн має золотаве кучеряве волосся. Вбрання євангеліста червоне та зелене.
Луку також зображено на лоні природи та на тлі далекого міста. Він сидить на великому бику. Вбрання євангеліста синього та червоного кольорів. У правиці він тримає пластину (як і Матвій), дивиться на неї та вказує лівою рукою.
Дробниці із зображеннями євангелістів підписані латиною, тоді як зображення Бога-Отця, Святого Духа, Ісуса Христа, Діви Марії та Іоанна Хрестителя – церковнослов’янською.
Дробниці із зображенням Святої Трійці
Угорі пластини між образами Матвія і Марка міститься овальна дробниця із зображенням Бога-Отця у вигляді Старця, «вітхого роками», в одязі зеленого та рожевого кольорів. Над Його головою – трикутний німб, символ того, що Бог-Отець і є Свята Трійця. Поряд скорочений напис, що означає «Бог Саваоф». Бога-Отця огортає синя тканина, що утворює коло, – ймовірно, символ нескінченності життя. Він розвів руки, підняті в жесті благословення. В нижній частині дробниці міститься напис на стрічці: «сей есть Сынъ мой возлюбленны, о немже благоволихъ: того послушайте» (Мт. 17:5).
Обабіч дробниці викарбувано двох янголів із суцвіттям великих чотирипелюсткових квітів – так зображували янголів Сили, які виконують Божественну Волю, творять чудеса й допомагають творити чудеса святим людям.
Нижче вміщено маленьку круглу дробницю із зображенням голуба – символа Духа Святого, у промінні сяйва.
Ще нижче розташована одна із семи круглих дробниць зі сценами подій Страсних днів – воскресіння Ісуса Христа.
Разом ці три зображення подають цілісний образ Святої Трійці: Бога-Отця, Бога-Духа Святого й Бога-Сина.
Середня частина пластини
Середник відсутній. Цілком ймовірно, що це був образ Христа Вседержителя.
Ліворуч від нього – зображення Пресвятої Діви Марії в молитовній позі, праворуч – Святого Іоанна Хрестителя. Зображення профільні, поясні. Вбрання Марії –червоного, світло-зеленого та синього кольорів. Іоанн одягнений у лахміття та зелену накидку. Його руки схрещені на грудях. Обидва зображення підписано грецькими літерами.
Образи Пресвятої Діви Марії та Святого Іоанна Хрестителя символізують явлення Ісуса світові: як Сина Людського (через таїнство народження) та як Сина Божого (через таїнство хрещення).
Довкола середника містяться шість невеликих круглих дробниць із зображеннями подій Страсних днів.
Вище середника – воскресіння Христове, ліворуч від нього – сцена взяття під варту, праворуч – зняття Ісуса із хреста. Внизу в центрі – розп’яття.
Ліворуч від середника – сцена побиття, праворуч – сцена покладення в домовину. Під ним розташоване сьоме зображення із цього самого циклу – сцена моління про чашу.
Розглянемо сюжети на дробницях за хронологією подій.
Моління про чашу зображено над сценою Таємної Вечері. Йдеться про молитву Ісуса Христа в Гетсиманському саду, яка, зокрема, містить такі слова: «Авва – Отче, все тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти» (Мк. 14:36). З обох боків дробниці викарбувано двох янголів, які молитовно склали долоні. Дробниця виділяється з-поміж інших меншими розмірами, проте в загальній композиції симетрично урівноважується дробницею із зображенням Бога-Духа Святого, вміщеною у верхній частині пластини. Це зіставлення мало велике символічне значення.
Наступна сцена – взяття Ісуса під варту. Ісус стоїть на узвишші та звертається до римських легіонерів, озброєних списами та алебардами. На передньому плані – Юда, який простягає мішечок-гаманець із тридцятьма срібняками. Позаду – фігура в зеленому плащі (можливо, апостол Петро).
Далі – наруга над Ісусом, вбраним у багряницю, у приміщенні преторію (Мт. 27:27–31; Мр. 15:16–20).
У сцені розп’яття Ісуса Христа біля хреста стоїть його мати Марія, яка склала долоні в молитві. З іншого боку хреста – святий Іоанн. З обох боків дробниці викарбувано дві фігури янголів, кожен із яких однією рукою притримує вінок, що обрамлює медальйон, а іншою витирає сльози.
Наступною за хронологією є сцена зняття із хреста. Євангеліє розповідає, що увечері, невдовзі після смерті Ісуса на хресті, до Пілата прийшов Йосиф, відомий заможний чоловік із міста Аримафеї. Йосиф був таємним учнем Христа. Він отримав дозвіл від Пілата зняти тіло свого вчителя із хреста та поховати його. Йосиф купив плащаницю (полотно для поховання) та прийшов на Голгофу. Героя зображено в хутряній шапці та червоній куртці з розлогим накладним коміром жовтого кольору. На гору також прийшов Никодим, який був членом синедріону (найвищої юдейської релігійної та політичної інстанції) та ще одним таємним учнем Ісуса Христа.
На дробниці зображено, як Йосиф та Никодим знімають Ісуса із хреста, використовуючи драбину. Поряд – непритомна Богородиця. Її підтримує чоловік, імовірно, Іоанн. Про участь Богоматері в означеній події євангелісти не згадують, це надбання художньої традиції.
У сцені покладення в домовину Йосиф Аримафейський тримає тіло Ісуса за плечі й загортає його у плащаницю. Перед ними – жінки-мироносиці: Богородиця, Марія Магдалина та Марія Клеопова.
В кульмінаційній сцені воскресіння Ісус Христос піднімається над гробом. Від його ніг трикутником розходиться золотаве тло – символ Небесного світу. На стегнах Ісуса тріпотить біла пов’язка, на його лівій руці – пурпуровий плащ, символ Царя Небесного. Права рука Ісуса здіймається догори, а в лівій він тримає червоне знамено із золотавим зображенням хреста.
Свідками воскресіння є двоє римських солдат, яких зображено обабіч гробу. Дробницю обрамлюють карбовані високі стеблини, можливо, пальми з довгим листям. Імовірно, це натяк на події Вербної (Пальмової) неділі, коли Ісус в’їхав на віслюку до Єрусалима, а люди радо зустрічали його та встеляли шлях пальмовим листям.
Дробниці із зображеннями подій Страсних днів розміщено так, що вони утворюють пов’язані між собою смислові пари, які вказують на: смерть (розп’яття) та життя (воскресіння), зраду (взяття під варту) та вірність (зняття із хреста), ненависть (побиття) та любов (покладення до гробу).
Сцена Таємної вечері
Внизу пластини між образами Іоанна та Луки міститься овальна дробниця зі сценою Таємної вечері.
Ісус та його учні сидять за прямокутним столом, вкритим білою з візерунками скатертиною. На столі стоїть овальна миска з їжею, глечик та чарка. Ісус сидить у центрі, ліву руку він поклав на овальне блюдо. Згадуються такі слова з Євангелія: «Він же сказав їм у відповідь: [зрадить Мене] один із дванадцяти, той, хто умочує зі Мною у страву» (Мк. 14:20). Праву руку Ісус підняв у запитальному жесті, звернутому до учнів. Праворуч – Петро, який підвівся із запевненням у вірності: «Господи, з Тобою я готовий і до в’язниці, і на смерть йти» (Лк. 22:33). Ліворуч – наймолодший учень Христа Іоанн, який звертається до нього із запитанням: «Чи не я?» Навпроти Ісуса упівоберта сидить Юда, тримаючи мішечок-гаманець із тридцятьма срібняками, символом майбутньої зради. Вгорі зображено червону прямокутну тканину велум («velum» із латини – вітрило, покривало, завіса). Вона вказує на те, що відтворена подія відбувається у приміщенні.
Обабіч дробниці на пластині в рельєфі викарбувано двох янголів, кожен із яких підтримує однією рукою умовний колос, символ Тіла Христового, а другою – гроно винограду, символ Крові Христової.
***
Образи та сюжети на оправі допомагали вірянам глибше відчути події Страсного тижня. Слово втілювалося в образах, а образи ставали словами. В тому було особливе духовне співпереживання Христу, глибоке усвідомлення страждань, які він витримав за всіх людей. Кожне слово Євангелія, кожен євангельський образ зміцнює віру та підносить дух християн.
Юрій Полідович, завідувач науково-дослідного відділу Скарбниці Національного музею історії України
