Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У грудні 1958 року до Чернігівського історичного музею надійшли знайдені під час будівельних робіт в районі вулиць Ремісничої (колишньої Комсомольської) та Івана Мазепи (Щорса) коштовні предмети – золотий ланцюг у вигляді шнура та золота скронева підвіска з ланцюжками. Згодом ці знахідки було передано до нашого музею.
З часом довкола золотого ланцюга виникло чимало легенд, які стосувались незвичних обставин знахідки, а також походження цього коштовного предмета. Його пов’язували з легендарним варязьким князем Шимоном, сином Африкана, який перебував на службі князя Ярослава Мудрого та був причетний до будівництва Успенського собору в Києві.
Ланцюг, майстерно сплетений з тонкого дроту (діаметр 0,5 мм), є восьмигранним. Він закінчується порожнистими наконечниками, що нагадують голови змій. Образи плазунів створює сканий візерунок, доповнений кастами з невеликими брунатними вставками (яшма або скло). Наконечники мають наскрізні отвори, у які, вірогідно, вставлялось кільце, що з’єднувало кінці ланцюга.
Подібні ланцюги, тільки срібні, добре відомі за археологічними знахідками ХІ –ХІІ століть, зокрема, у Чернігові. Згадуються вони й у літописах.
Зазвичай вважається, що ланцюги були чоловічими нашийними прикрасами, але існує думка, що їх носили також і жінки.
Чернігівський ланцюг вирізняється від інших подібних знахідок тим, що він виготовлений із золота. Це свідчить про високий (можливо, княжий) чин його власника або власниці. А ще, виріб вражає своєю довжиною – 173 см. Можливо, його носили на плечах, двічі обернувши навколо шиї. У такому випадку зміїні голівки опинялись на грудях, а до з’єднувального кільця могла кріпитись підвіска (найвірогідніше, хрест). Не виключено також, що ланцюг носили як пояс.
На місці знахідок коштовних предметів (про одну з них ми розповідали у дописі 28 березня 2022 р.) археологи провели розкопки, виявивши садибу заможного чернігівця на території Передгороддя, що розташовувалось на північний захід від Окольного граду. Висловлювалася думка, що це могла бути заміська садиба чернігівського князя.
У розповідях про чернігівські знахідки легенди межують з історичними фактами. Та поза сумнівів, вони свідчать про велич княжого Чернігова, який не раз давав відсіч зайдам зі степу чи північних князівств. Руйнівною була тільки монгольська навала 1239 року. Але й тоді Чернігів вистояв та з часом знову відродився, щоб стати одним з ключових центрів України 17–18 століття. Чернігів ХХІ століття першим прийняв удар новітньої московської навали, вистояв і переміг.
Війна ще триває. Тож тримаємо стрій! Разом здобуваємо перемогу!
Слава Героям! Слава Україні!
