23 квітня о 11:31

Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.

Історія зберегла лише деякі імена українських золотарів ХVIII століття. Серед них і Федір Левицький – київський майстер, який бездоганно володів усіма видами золотарської техніки, проте найчастіше застосовував карбування. Йому вдавалися найскладніші композиції та сюжети, відтворені у спокійному, неконтрастному рельєфі. Улюбленими орнаментальними мотивами майстра були чотирипелюсткові квітки, трилисники, букети троянд, плоди груш.

Відомими є лише тринадцять робіт Федора Левицького, серед яких виокремлюється срібний напрестольний хрест, що зберігається у нашому музеї.

Усі чотири рамена хреста з обох боків оздоблені круглими медальйонами, в яких викарбовано Євангельські сюжети. Зображення акцентовано золотінням.

Сьогодні – розповідь про зображення на чільному боці хреста.

По центру – Розп’яття. Обіруч від нього – накладні поясні образи згорьованих Богоматері (праворуч) та Іоанна (ліворуч).

Вгорі, над усіма зображеннями, – Бог-Отець і Бог – Дух святий (у вигляді голуба) у Небесах. Як казав Євангеліст Іоанн, «бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16).

На верхньому рамені розташовані три медальйона, з яких розпочинається розповідь про події Страсного тижня: «Вхід Господній до Єрусалиму», «Таємна вечеря» і «Моління про чашу».

Медальйони лівого рамена продовжують розповідь: «Взяття під варту» та «Суд Понтія Пілата». Поряд зображення янгола, який тримає в руках два вінка (один із них терновий). На правому рамені бачимо «Несення хреста», «Коронування терновим вінцем» і таке ж зображення янгола.

Унизу майстер розмістив євангельські сюжети «Зняття з хреста», «Покладення до гробу», «Вартування біля гробу» та янгола з двома вінками.

До верхнього та бокових рамен хреста приєднані ажурні деталі, а в кутах перехрестя розміщені штрали, що символізують сонячні промені.

Вкладний напис по краю піддона свідчить про те, що хрест був створений у 1757 році на кошти Павла Шкурупія та його дружини Анастасії. Не виключено, що це був вклад (подарунок) до Успенського собору Києво-Печерської лаври.

Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!

Тримаємо стрій! Разом – до Перемоги!

🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦

🇺🇦 Слава Героям! Слава Україні!