8 жовтень о 10:34
#ЦьогоДня, 8 жовтня, в Україні відзначається День юриста
Щиро вітаємо всіх причетних до цієї непростої професії!
Для нашого музею цей день має особливе значення. Адже одним із головних засновників Київського художньо-промислового і наукового музею, спадкоємцем якого є й Національний музей історії України і його філія Скарбниця, був юрист Богдан Іванович Ханенко.
1871 року Богдан Ханенко закінчив юридичний факультет Московського університету зі ступенем кандидата права. Потому обіймав посаду мирового судді в Петербурзі. А вже після одруження з Варварою Терещенко, 1876 року вирушив до Польщі (на той час частини Російської імперії), де обійняв посаду члена Варшавського окружного суду. Саме там почала формуватися відома художня колекція подружжя Ханенків. Колекціонування творів мистецтва було настільки успішним, що з поверненням до Києва 1881 року постало питання про будівництво окремого приміщення, бо Богданові і Варварі Ханенкам хотілося розділити радість володіння прекрасними зразками мистецтва з киянами.
Відтоді Богдан Іванович працював у різних установах – Південно-Російському товаристві сприяння землеробству, Товаристві цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків, Київському комітету торгівлі і мануфактури та інших, де займав різні керівні посади та вів юридичні справи. Але головною його пристрастю були старожитності – від археологічних до мистецьких, які знаходили своє місце у залах музеїв.
Зацікавленість давніми речами, імовірно, з’явився у нього ще в дитинстві. На восьмий день народження він отримав у подарунок золоту табакерку, в якій лежала записка (вона збереглася до наших днів): «Милому Бодечке от папы и мамы золотая табакерка с жемчугом и эмалями, жалованная во времена Суворова твоєму прадеду д.с.с. Ивану Онуфриевичу Курису».
Іван Онуфрієвич Куріс (1764–1836) – прадід Богдана по материнській лінії (його мама – Катерина Богданівна Нілус). Він був сином козацького сотника, був одружений з Уляною Ханенко з роду гетьмана правобережної України Михайла Ханенка. Служив у війську начальником канцелярії, обіймав посаду завідувача секретної частини, зокрема при штабі Александра Суворова під час російсько-турецьких війн. По відставці у чині дійсного статського радника (що і означають скорочено літери д.с.с. – російською: действительный статский советник) був губернатором у Нижньому Новгороді, в Оренбурзі, на Волині.
Золоті табакерки у другій половині 18 століття відігравали роль вищих нагород за героїчні вчинки під час бойових дій. Іван Куріс, хоч і був штабістом, але кілька разів потрапляв у ситуації, що вимагали неабиякого вміння володіння зброєю та воєнної витримки. За це й був нагороджений коштовним подарунком.