Серед прикрас виділяються дві золоті гривни (так за княжих часів називали шийні обручі). Обидва вироби виготовлено зі скрученого стрижня, що потоншується від центру до країв і на кінчиках завершується петельками. Стрижень однієї гривни квадратний у перетині, скручений майже рівномірно, кінчики тонкі і круглі у перетині. Стрижень другої – прямокутний у перетині, широкий посередині і тонкий на краях, кінці так само круглі у перетині. В широкій частині утворено тільки три великих витка, тоді як до країв скрученість стає більш значною, густішою. Це створює певний ефект хвиль, гри сонячних відблисків у золотих закрутах. Такі шийні гривни у вигляді масивних золотих кручених обручів належать, імовірно, до прикрас так званого половецького типу.
Шийні гривни розповсюдилися в Давній Русі з кінця 11 століття. Вважається, що це сталося під впливом скандинавської традиції, хоча різні типи гривен носили ще давні слов’яни. Виготовляли ці прикраси з різних матеріалів – заліза, бронзи, міді, срібла, золота. Проте скручені гривни відомі здебільшого за знахідками на Київщині та Чернігівщині.
Археологічні джерела свідчать, що гривнами прикрашали себе переважно заможні жінки. Тоді як за літописами відомо, що золоті гривни отримували від князів видатні воїни – на знак вірної служби. Найвідомішою є історія, викладена у Ніконівському літописі (опис подій 1000 року). Коли богатир Олександр Попович врятував Київ від половців, він був нагороджений князем Володимиром Святославичем золотою гривною. Про цю відзнаку мова йде й у «Повісті давніх літ»: «Був отрок із роду син угорський на ім’я Георгій. Борис його сильно любив і поклав на нього гривну золоту велику, в якій він і служив йому».
Вірогідно, носили гривни й князі. У «Слові про закон і благодать» Іларіон Київський, звертаючись до пам’яті померлого князя Володимира Святославича, говорив: «Ты … смысломъ венчанъ и милостынею, яко гривною и утварью златою красуяся…».
