Скіфська пектораль, знайдена в кургані Товста Могила на Дніпропетровщині 21 червня 1971 року експедицією, яку очолював Борис Мозолевський, вражає своє досконалістю форми та гармонією композиції. Сотні елементів, виготовлені по окремості, були зібрано в єдине ціле по наперед задуманому і продуманому плану. Кожен образ зайняв своє місце в загальній композиції у відповідності до загальної ідеї та міфологічних сенсів.
Окремі образи сплітаються в єдину розповідь, де важливою є абсолютно кожна деталь. Ще на початку 1980-х років видатна українська фахівчиня зі скіфської культури та релігії Світлана Бессонова зауважила, що всі сцени на пекторалі мають узгоджуватися одна з одною і складати разом сенсовну єдність. Дослідники упродовж 54 років від часу знайдення пекторалі намагалися розгадати таємниці смислів, закладених давніми мудрецями і майстрами у цей шедевр. Запропоновано різні версії розшифрування загального значення відтвореної композиції. А ще більше ідей висловлювалося щодо окремих сюжетів та образів у пошуках відповідей на запитання: Що означає овече хутро? Ким є центральні персонажі? Що міститься в амфорі? Чи наздожене собака зайця? Чому на пекторалі присутні коники? (про ці та інші сюжети ми вже не один раз розповідали у наших дописах).
Образ, якого майже обійшли увагою дослідники, є корова на верхньому ярусі пекторалі. Праворуч вона стоїть біля теляти, що тільки-но народилося, і дивиться на нього. Ліворуч представлено сюжет, що відбувся за деякий час: телятко, яке показано більш дорослим, п’є молоко. І так само корова повернула голову і дивиться на свого малюка. В обох випадках на лобі корови показано сонячний знак, що виділяє її з-поміж інших свійських тварин.
Що то за знак і чому ним виділено саме корову? Дослідник скіфської культури Дмитро Раєвський порівняв тварин на верхньому ярусі пекторалі з давньоіндійськими ритуально-міфологічними уявленнями і дійшов висновку, що саме корову скіфи могли співвідносити з небесною сферою світобудови та божествами сонця.
В іранському епосі «Шахнаме» розповідається про чарівну корову Бермайє, яка вигодувала врятованого від злого загарбника змія Зохакка царевича Ферідуна. На жаль, міфи не зберегли більш розгорнутої історії про цю корову. Але не виключено, що подібні розповіді були відомі й скіфам. Адже в образах пекторалі дослідники знаходять певні паралелі з історією Ферідуна, який зрештою позбавив свій народ від тиранії Зоххака і надалі достойно правив у своїй країні. І може саме цю корову відтворив майстер на пекторалі?
А в народній традиції завжди особливо відзначали корів з білою відмітиною на лобі та називали їх Зіронькою.
Пектораль продовжує зберігати свої таємниці та чекає на нових дослідників!
Підготував: Юрій Полідович, завідувач науково-дослідного відділу Скарбниці НМІУ
