Давньоруські жіночі прикраси приваблюють своєю витонченою вишуканістю та різноманітністю у межах усталених форм.
Найперше це стосується сережок-підвісок – самих розповсюджених, а відтак найулюбленіших прикрас. Їх могли носити як сережки, але найчастіше – як підвіски до рясен або стрічок.
Ці парні золоті сережки відрізняються своїм світло-брунатним кольором, який пояснюється особливими мікродомішками у складі металу.
Обидві сережки-підвіски виготовлені у вигляді незімкнутого кільця-основи та трьох насаджених на нього порожнистих намистин. Один кінець кільця – розплющений із маленьким отвором, другий закінчується маленькою трубкою. Кожна намистина складається з двох спаяних частин; поверхню кожної намистини прикрашають вісім півсферичних опуклин, обрамлених сканню. Вільний між опуклинами простір, у місцях з’єднання половинок намистин, прикрашено кульками зерні (всього 4 на кожній намистині), оточених сканною дротинкою. Кільце-основа обвите трьома подвійними сканними поясками, що чергуються з намистинами.
Прикраси, вірогідно, походять із загадкового скарбу, знайденого у 1842 р. на великій садибі Александра Аннєнкова, в межах якої знаходилися залишки Десятинної церкви. За легендами, до складу цього скарбу входили сотні золотих прикрас, які мовбито належали княжій родині. Проте до нашого часу дійшли тільки деякі з них. І серед них – ці сережки-підвіски.
