#ЦьогоДня 255 роки тому (9 вересня 1769) народився Іван Котляревський, автор «Енеїди» – першого літературного твору, написаного живою українською мовою.
Він народився в Полтаві в сім’ї шляхтича гербу Огонь. Навчався в духовній семінарії. У 1796-1816 роках перебував на військовій службі, брав участь у російсько-турецькій війні та Наполеонівських війнах. Вийшов у відставку у чині майора. Займався театром, різноманітною суспільною роботою, відомо, що входив до масонської ложі «Любов до істини».
Іван Котляревський написав «Енеїду», коли йому виповнилося 29, а потім продовжував працювати над нею все життя. Повна версія поеми, яку ми знаємо, була надрукована в Харківському університеті 1842 року вже по смерті автора. А ще були п’єси «Наталка-Полтавка» та «Москаль-чарівник», популярність яких в Україні завжди була неперевершеною.
«Енеїда» – вільний переказ класичної поеми римського поета Вергілія (Публія Вергілія Марона) про долю троянців і їхнього очільника Енея, які вціліли після падіння Трої – їх мандрівку, поневіряння та прибуття до Італії, де вони засновали нове місто.
Але якщо твір Вергілія – це епос, наповнений героїкою та спрямований на ствердження божественного походження імператорської влади, то поема Котляревського – бурлеск і сатира. Троянці стають козаками, Еней – їхнім отаманом. А відтак і всі події розповідаються крізь призму реалій життя кінця 18 століття. Сучасники впізнавали в класичних героях та античних богах знайомі типажі з різних верств українського суспільства.
Крізь всю поему проходить наскрізна тема їжі. Дослідники нарахували близько 150 назв різних страв та продуктів харчування, понад 40 назв напоїв, а також різноманітні назви посуду.
Ось як Котляревський описує один з «важких» ранків Енея:
Не здужав голови звести,
Поки не випив пiвквартiвки
З iмбером пінної горілки
I кухля сирівцю не втер.
Кухлі у 17-18 століттях були дуже популярним посудом у всій Європі. Також це була міра об’єму (в різних місцевостях від 0,94 до 1,17 л), що інакше називалася квартою (чвертю) і дорівнювала десятій частині відра.
В Україні кухлі виготовлювали з дерева, глини або міді. А в заможних верствах побутували срібні кухлі, виготовлені переважно німецькими майстрами.
Таким є цей кухоль з кришкою із зібрання нашого музею. Його виготовив майстер з міста Аугсбург Маркс Шаллер ІІ (Marx Schaller) у 1696-1700 роках. На кришці – лита фігурка оленя, а сам кухоль оздоблено густими рядами опуклих «сердечок». На одному з них вигравірувано герб Корч з латинськими літерами навколо нього K.S.E.L.O.P.M.K. Це свідчення того, що кухоль належав Кирилу Шумлянському, православному єпископу. У 1718-1722 роках він керував справами Київської митрополії.
В «Енеїді» Котляревського є й чимало героїчних моментів, прописаних по-козацьки скупо, але надзвичайно точно:
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат,
Там жизнь — алтин, а смерть — копійка,
Там лицар — всякий парубійка,
Козак там чортові не брат.
