341 рік тому, 12 вересня 1683 року, відбулася Віденська битва, внаслідок якої об’єднане європейське військо розгромило під Віднем османську армію візира Кари-Мустафи і зняло кількамісячну облогу австрійської столиці.
Упродовж 16 – першої половини 17 століття війська Османської імперії невпинно рухалися до центру Європи, поступово захоплюючи землі на Балканах, у Подунав’ї та Північному Причорномор’ї. 15 липня 1683 року 100-тисячна османська армія взяла в облогу Відень. Взяття столиці означало для турок подальший прорив до Європи.
Оборона Відня, очолювана графом Штарембергом, тривала упродовж липня і серпня 1683 року. Сили оборонців танули (з початкових 18 тисяч до неповних 5 тисяч), у місті панував голод і хвороби.
На той час було укладено воєнний договір між Леопольдом І, імператором Священної Римської імперії (в неї входили Австрійська імперія та землі Німеччини) і польським королем Яном ІІІ Собеським.
3 вересня війська Речі Посполитої з’єдналися на березі Дунаю з австро-німецькими загонами. Командування об’єднаним 67-тисячним військом взяв на себе Собеський.
У складі війська був і загін українських козаків під проводом полковника Павла Апостола-Ясеновського (за іншою версією Апостола-Щуровського).
Головна битва, «Віденська відсіч», відбулася 12 вересня і назавжди поклала край османській експансії вглиб Європи. Хоча війна продовжувалася і надалі, а важливі битви і походи були ще попереду – у листопаді 1683 – лютому 1684 року.
У зібранні нашого музею є золотий перстень із бірюзовою вставкою, який, за легендою, належав королю Яну ІІІ Собеському. Прикраса походить з колекції відомого польського історика і мистецтвознавця Владислава Лозінського, і саме він зазначив у каталозі належність персня королю-переможцю.
Вірогідно, перстень виготовлено ще у 16 столітті. Про це говорять особливості декору, властиві для часів Пізнього Відродження.
Вставку зроблено із бірюзи блакитного кольору. В Європі цей камінь називали турецьким, оскільки його родовища знаходяться у Персії, а отже до європейців бірюза потрапляла за посередництва турок. Його наділяли різними властивостями. Бірюзу вважали каменем мужності і оздоблювали ним зброю. Це був визнаний камінь ніжності, і закохані дарували один одному прикраси з ним. Це був могутній талісман, за допомогою якого зцілювали хвороби, а монархи часів Середньовіччя і Відродження за його допомогою визначали чи є отрута в напоях.
Козакам, які відіграли значну роль у битвах 1683-1684 років, вдячні австрійці встановили пам’ятник у Відні. Тоді ворожа навала на Європу була зупинена.
Так неодмінно буде і цього разу!
