#ЦьогоДня 15 липня, у день пам’яті рівноапостольного князя Володимира, день хрещення Русі, відзначаємо День Української Державності.
988 року князь Володимир хрестився сам і наказав хреститися всім киянам. Тим самим було зроблено остаточний вибір на користь християнської віри візантійського напрямку. Тісний зв’язок з Константинополем був закріплений шлюбом з візантійською принцесою Анною.
Для Русі це був не тільки вибір віри, але й вибір цивілізаційного шляху. В Києві, а далі й в інших руських містах і містечках з’явилися візантійські будівничі і ремісники, що володіли передовими технологіями, запроваджувалися елементи візантійської моди, на яку тоді рівнялися в усій Європі, розповсюджувалася писемність. Коли принцеса Анна дізналася про перспективи шлюбу з невідомим руським князем, то сказала з острахом перед невідомістю: «Як в полон іду, краще б мені померти!». Але вже з онуками Володимира залюбки родичалося чимало європейських володарів.
988 року Русь постала як європейська держава, рівна серед рівних.
Одним з нових чинників державотворення стало карбування золотих і срібних монет, що розпочалося невдовзі після хрещення. За зразок було взято візантійську золоту монету солід (грецька назва – номізма). На руських монетах на аверсі так само карбувалося зображення володаря (князя), а на реверсі – образ Ісуса Христа. Довкола зображень – напис: «Володимир на столі (престолі) — а се його срібло (злато)». А ще біля князя – невелике зображення його особистого знаку, тризуба.
Декілька таких срібних монет (їх прийнято називати срібниками) зберігаються у зібранні нашого музею. Вони походять з відомого Ніжинського скарбу, знайденого у далекому 1852 році. Тоді двоє хлопців, що орали поле поблизу північно-західної околиці Ніжина, знайшли в горщику близько 200 срібних монет. Більшість з них вціліли до наших днів, хоча й потрапили до різних музеїв, зокрема, до мінц-кабінету Київського університету (нині в зібранні Національного музею історії України).
В Ніжинському скарбі були знайдені срібники різних років карбування, що розрізняються між собою за відтвореними зображеннями.
Зокрема, на срібниках третього типу показано князя, який сидить на троні, а на звороті відтворено зображення великого тризуба на все поле монети.
Тризуб – особистий знак князя Володимира, один з різновидів родового знаку Рюриковичів, що використовувався впродовж 10–12 століть. Наприкінці 1917 – на початку 1918 року з ініціативи професора Дмитра Антоновича його було прийнято в якості герба Української Народної Республіки, і відтоді він стає символом національно-визвольної боротьби українців. 19 лютого 1992 року тризуб затверджено як малий державний герб України.
Україна – молода держава з тисячолітньої історією. Пам’ятаємо про своє коріння, дбайливо зберігаємо традиції минулого і впевнено рухаємося у майбутнє!
