5 травень о 10:04
#ЦьогоДня 5 трпавня християни східного обряду відзначають Великдень – Воскресіння Христове.
Іконографія Воскресіння Христового формувалася протягом тривалого періоду. Складність полягала у створенні іконографії таємничої події, очевидців якої не було.
Ранньовізантійське мистецтво запропонувало історичну композицію, в якій ілюстрація євангельського оповідання поєдналася із зображення гробу Господнього у вигляді хреста або храму, побудованого імператором Костянтином Великим на місці поховання та воскресіння Христа.
Проте іконографія цього історичного типу, хоча і відтворювала певні реалії, з часом перестала задовольняти християн, оскільки вона не могла відобразити богословський зміст Воскресіння Христового, що стверджує перемогу Христа над смертю («Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував»). Розкрити цю тему дозволило нове іконографічне рішення – поява зображень «Зішестя Христа в Ад».
Вислів «зішестя в Ад» є перекладом грецького вислову κατελθόντα εἰς τὰ κατώτατα, або латинського descendit ad inferos, який вжито в тексті Апостольського Символу віри. Грецьке τὰ κατώτατα («самий низ»), латинське inferus («нижній; той, що відноситься до світу мертвих») та церковнослов’янське «ад» (від грецького слова hádes – «відхлань, безодня») в даному випадку, позначають стан існування всіх тих (і праведних, і лихих), хто помер до Христа. До певної міри це – Шеол, потойбічний світ в уявленнях юдеїв.
Зішестя Христа в Ад – подія, що відбулася після розп’яття Ісуса Христа та перед Його Воскресінням. «Ісус Христос засягнув в Аді праведників, які очікували свого Відкупителя, для того щоб нарешті досягти споглядання Бога. Подолавши Своєю смертю смерть і диявола, «що мав владу смерті», Ісус визволив старозавітних праведників, а також Адама і Єву, і відчинив їм двері неба».
Іконографія «Зішестя в Ад» остаточно сформувалася до ХІ століття як візуалізація теми Воскресіння Христа. Ця композиція повторюється в багатьох православних іконах XIV–XVIІ століть, присутня у храмових розписах. Використовується вона в православному мистецтві і сьогодні.
Сцену «Зішестя в Ад» можна побачити в верхній частині запрестольного хреста, виготовленого невідомим майстром в 30-40-і роки ХVII століття на замовлення Київського митрополита (1632-1647) Петра Могили.
В цій сцені Ісуса показано в овальному німбу (мандорлі). Він стоїть на повергнутій брамі аду. Її стулки лежать хрест-на-хрест, що додатково символізує перемогу над смертю хресної смерті Христа. В лівій руці Ісус тримає хрест, а правою хапає за руку Адама. З одного боку від Ісуса зображено патріархів, з іншого – праведників минулих часів.
