Колись в далеку давнину українці уявляли, що ирій або вирій – то країна, де живуть душі померлих. І вирія є два.
Один – пташиний, там де завжди тепло і затишно. Там і є рай. Він знаходиться десь на півдні так далеко, що жодній живій людині туди пішки чи кіньми не дійти і не доїхати. Туди летять восени птахи. За кілька місяців вони повертаються і на крилах приносять весну й тепло.
Другий ирій – гадючий, там холодно і непривітно. Восени, коли настають останні теплі дні, гадюки та всілякі інші гади повзуть на північ, до свого ирію. А коли вони вже добудуться місця, то з півночі починає дути крижаний вітер, холодні дощі сиплють снігами і землю сковує зима. А що-но тільки пригріє сонце то всяке гадюччя знову суне до нас. Й не тільки змії приповзають з півночі, а й усіляка нечиста сила. І як візьмиться вона десь, то вже й зупинити її важко. Все верне і верне. Ось як зараз – вже два роки пройшло, а все ніяк лютий не закінчиться…
А боронилися в давнину від породи зміїної хто як міг – хто гострим мечем, хто влучними стрілами, хто безжальним списом. А могли й словом, коли знали потужні закляття та надійні молитви.
Такі знаючі люди одразу виділялися серед інших, бо носили на собі якісь особливі прикмети…
Зокрема, у скіфів чимось відзначалися вельможні воїни, що мали персні із зображеннями змій.
Один з таких чоловіків знайшов спочинок під високим курганним насипом (№ 3), який дослідили археологи в 1972 році в місцині Три Могили неподалік села Піски Миколаївської області. Гробниця 4 століття до н.е. була вщент пограбована ще в давнину, вдалося зафіксувати тільки фрагменти залізного панцира, залізних списів та елементи декору горита. А ще серед розтрощених кісток та предметів археологи знайшли два персні – залізний з пласким щитком і золотий спіральний.
Коштовний виріб виготовлений з довгої вузької пластинки, півкруглої у перетині, закрученої на 2,5 оберти. На заокруглених кінцях заглибленими рисками позначено зміїні голови.
Чому грабіжники, що двічі потрапляли до гробниці, не взяли перстень? Не помітили, не знайшли? А чи навіть вони боялися містичної сили такого персня і не наважилися його взяти? Характерно, що і в центральній гробниці славнозвісного кургану Товста Могила (саме там, де було знайдено пектораль), серед решток похованого воїна, безжально потрощених грабіжниками, археологи також знайшли золотий спіральний перстень із зміїними голівками на кінцях…
Щоб здолати ворога треба знати в чому його сила й слабкість, а персні, за уявленнями скіфів, мабуть, якимось чином давали такі знання.
Славетні воїни минулого здобули звитяжної слави за життя, адже по смерті удостоїлися пам’яті у прийдешніх поколіннях, оскільки над їхніми могилами спорудили вдячні співвітчизники величні кургани, що нагадували про їх славу. Та один в полі не воїн, сила народу в єдності та згуртованості.
Ми це вже добре знаємо. І віримо, що переможемо, що одного дня нарешті закінчиться місяць лютий і настане Весна.
.
