#ЦьогоДня 1 березня 1892 року в Токіо народився один з найвідоміших японських письменників Акутаґава Рюноске.
Батько майбутнього письменника був торговцем молоком, проте серед його пращурів були письменники та видатні діячі. Рюноске ще зі шкільних років вирішив прокладати свій життєвий шлях у напрямку літературного мистецтва. Він вступив до Токійського університету на відділення англійської літератури, де вивчав зарубіжну літературу і мови. За своє коротке життя (35 років) Акутагава працював і вчителем англійської мови, і журналістом. Акутаґава Рюноске – майстер короткого жанру новели. Перші твори («Старість», «Расьомон», «Ніс») він написав ще під час навчання в університеті. Після публікації вони були схвально прийняті читачами і здобули високої оцінки Нацуме Сосекі, письменника старшого покоління і кумира юного автора. У своїх новелах Акутаґава часто використовував класичні середньовічні сюжети, фольклорні та історичні оповіді. Але він писав у новому стилі, що поєднав японську літературу із європейською. Його твори зазвичай мають глибоко психологічне підґрунтя, деякі нагадують буддійські притчі. У саркастичному стилі письменник описував людський егоїзм та марноту життя. Вважається, що він був сумлінням японців, чутливих до несправедливості та розчарованих модернізацією своєї країни, що відбувалася у перші десятиліття ХХ століття. Новели Акутаґави були дуже актуальними для його сучасників, хоча часто й засновувалися на реаліях минулого. Залишаються вони такими і сьогодні. Український читач вперше познайомився з творчістю Акутаґави Рюноске ще у 1960-х роках завдяки перекладам Івана Дзюба. 1971 року вийшов збірник новел письменника, куди увійшли й найвідоміші твори – «Расьомон» та «У чагарнику», на яких засновується фільм японського режисера Акіро Курасави «Расьомон» 1950 року. Цей фільм фактично відкрив японський кінематограф світові, а Курасава отримав за нього одразу дві визначні премії – американського «Оскара» і Гран-Прі венеційського «Золотого Лева». Двадцяте століття остаточно відкрило країни, народи та їхні культури для пізнання всіма бажаючими. Японська екзотика вже давно стала частиною нашого мультикультурного світу. Ми так само полюбляємо суші, вчимося карате-до, намагаємося на свій лад складати хокку і танка, вирощуємо у своїх оселях бонсаї та осягаємо мистецтво ікебани… До речі, про ікебану. В Японії для квіткових композицій використовують спеціальні підставки усубата. Одна з них, що складається зі срібної вази, декорованої карбованим зображенням бамбукових пагонів, та дерев’яної різьбленої підставки (власне усубата), є і в зібранні нашого музею. Її виготовили японські майстри в той час коли майбутній письменник Акутагава Рюноске ще тільки ходив до школи і навіть не підозрював, що за понад сто років потому його новели (найперше, «Павутинку») будуть вивчати на уроках школярі в далекій Україні. . 🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦
Батько майбутнього письменника був торговцем молоком, проте серед його пращурів були письменники та видатні діячі. Рюноске ще зі шкільних років вирішив прокладати свій життєвий шлях у напрямку літературного мистецтва. Він вступив до Токійського університету на відділення англійської літератури, де вивчав зарубіжну літературу і мови. За своє коротке життя (35 років) Акутагава працював і вчителем англійської мови, і журналістом. Акутаґава Рюноске – майстер короткого жанру новели. Перші твори («Старість», «Расьомон», «Ніс») він написав ще під час навчання в університеті. Після публікації вони були схвально прийняті читачами і здобули високої оцінки Нацуме Сосекі, письменника старшого покоління і кумира юного автора. У своїх новелах Акутаґава часто використовував класичні середньовічні сюжети, фольклорні та історичні оповіді. Але він писав у новому стилі, що поєднав японську літературу із європейською. Його твори зазвичай мають глибоко психологічне підґрунтя, деякі нагадують буддійські притчі. У саркастичному стилі письменник описував людський егоїзм та марноту життя. Вважається, що він був сумлінням японців, чутливих до несправедливості та розчарованих модернізацією своєї країни, що відбувалася у перші десятиліття ХХ століття. Новели Акутаґави були дуже актуальними для його сучасників, хоча часто й засновувалися на реаліях минулого. Залишаються вони такими і сьогодні. Український читач вперше познайомився з творчістю Акутаґави Рюноске ще у 1960-х роках завдяки перекладам Івана Дзюба. 1971 року вийшов збірник новел письменника, куди увійшли й найвідоміші твори – «Расьомон» та «У чагарнику», на яких засновується фільм японського режисера Акіро Курасави «Расьомон» 1950 року. Цей фільм фактично відкрив японський кінематограф світові, а Курасава отримав за нього одразу дві визначні премії – американського «Оскара» і Гран-Прі венеційського «Золотого Лева». Двадцяте століття остаточно відкрило країни, народи та їхні культури для пізнання всіма бажаючими. Японська екзотика вже давно стала частиною нашого мультикультурного світу. Ми так само полюбляємо суші, вчимося карате-до, намагаємося на свій лад складати хокку і танка, вирощуємо у своїх оселях бонсаї та осягаємо мистецтво ікебани… До речі, про ікебану. В Японії для квіткових композицій використовують спеціальні підставки усубата. Одна з них, що складається зі срібної вази, декорованої карбованим зображенням бамбукових пагонів, та дерев’яної різьбленої підставки (власне усубата), є і в зібранні нашого музею. Її виготовили японські майстри в той час коли майбутній письменник Акутагава Рюноске ще тільки ходив до школи і навіть не підозрював, що за понад сто років потому його новели (найперше, «Павутинку») будуть вивчати на уроках школярі в далекій Україні. . 🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦