27 листопад о 10:03
Образотворче мистецтво скіфів умовно називають «звіриним стилем». Вбрання, посуд, зброю, кінську вузду у той час прикрашали зображеннями різних тварин. Зазвичай це вигадані образи, що втілювали міфологічні уявлення про довколишній світ та богів. Навіть добре відомих тварин скіфські майстри відтворювали за допомогою особливих стилістичних прийомів, що перетворювало оленя на величну космічну істоту, а пантеру – на впокореного богами звіра, який у буть який час може проявити свою природу.
Традиції скіфського «звіриного стилю» не були довготривалими. Вони змінювалися від покоління до покоління під впливом різних обставин: контактів з грецькими колоніями чи сусідами-фракійцями, різноманітних міграцій та воєн. Скіфські часи були дуже динамічними.
Раніше ми розповідали про ранньоскіфські зображення оленів – з підігнутими ногами, витягнутою вперед головою, над якою височить потужна крона рогів. Небесні олені, що летять у височинь. Такими вони постають, зокрема, на золотих пластинках з кургану Тернова Могила поблизу села Синявка на Канівщині.
А ось інший образ, що був популярним десь за 200 років потому, наприкінці 5 – перших десятиліттях 4 століття до н.е. Оленів так само зображено з підігнутими ногами. Голова горделиво піднята на короткій прямій шиї. Голова невелика, з круглим оком і масивною мордою, на якій виділено ніс та рот. Стирчить фігурне, листоподібне вухо. Над головою здіймається пишна крона рогів, що складається з передніх відростків та задньої гілки. Відростки парні, симетрично закручені кільцями і нагадують загнуті пазурі хижих птахів (саме так зображували у той час навершя на скіфських мечах). А задня гілка складається з п’яти вигнутих ліній.
16 таких пластин, що прикрашали жіноче вбрання, було знайдено ще 1899 року Вікентієм Хвойкою в кургані, розкопаному в місцині Галущине неподалік села Пастирське на Черкащині.