Сакральні речі завжди мають глибоку символіку. Всі смисли, закладені в них майстрами, не обов’язково мають бути помітні при першому погляді. Адже це смисли не стільки для миттєвого сприйняття, скільки для розуміння того, що вони існують і поза нами, існують як вічна даність.
Такими є панагії – невеликий образ Богоматері або Спасителя, який носять архієреї (найвищі церковні керівники) на грудях.
З чільного боку цієї золотої панагії кінця 17 століття із зібрання нашого музею за допомогою коштовних каменів викладено хрест. Кольори каменів символізують водночас Ісуса Христа та Богородицю. Адже сині сапфіри говорять і про божественну блакить небес, і про земне життя – згадайте-но вбрання Богородиці, зображеної в олтарі Софійського собору у Києві. Червоні рубіни – мов краплинки крові, пролитої Христом за спасіння людства, і натяк на пурпурні одежі Богородиці, Цариці Небесної.
Зворотний бік панагії, зазвичай не видимий для людей, прикрашений емалями. У центрі – круглий медальйон, перетворений у сонячний диск із 16-ма пломенями. В ньому емалями писано образ Богородиці з Дитям на руках. Сонце оточене зовнішнім колом, він якого відходять чотири рамена, що утворюють хрест. На верхньому рамені – Христос Пантократор, оточений овальним сяйвом, із руками, розкритими у жесті благословення. Ще на трьох – євангелісти, які тримають Святе Письмо. Поміж раменами – чотири херувими, що співають «Славу». А все поле зворотного боку – то плетиво рослинних пагонів, що відсвічують золотом, вражають білизною емалей, або надихають червоними та зеленими кольорами емалей, які майже стерлися з часом.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc