17 листопад о 10:05

Світло – то життя. Ми радіємо сходу сонця, першим його променям, що провіщають перемогу над темрявою ночі. Чуємо спів птахів, звуки природи чи великого міста, що прокидається до життя.

А потім настає день, і здається, що так буде завжди, аж поки останні сонячні промені не згаснуть за обрієм…

Людство вигадало величезну кількість різних пристосувань та приладів для освітлення оселі чи вулиць, але мабуть найбільш універсальним з них є свічка. Її мерехтливий пломінь завжди боровся з темрявою, створював затишок, занурював у інтим нагадував про тих, хто відійшов у вічність, та зносив людські молитви до Бога.

Тому велику увагу приділяли свічникам. В усі часи вони вважалися найкращим подарунком – своїм друзям, родичам або, навіть, церкві. Бо свічник – то надія на світло, віра у перемогу життя.

Цей срібний свічник із зібрання нашого музею був даром Єфимії Родіонової до Свято-Преображенської церкви у місті Охтирка у 1806 році, про що мова йде на вкладному написі.

Свічник, виготовлений невідомим майстром, має урочистий вигляд. В його основі – три орла. Їх голови ледь нахилені, очі пильнують, а дзьоби розкриті. Їх лапи, що слугують ніжками, – міцно тримають кулі. Поміж орлами – три херувими над бантами, символами шлюбу і кохання. Груди орлів оперізують стрічки, на яких – великі квітки в оточенні плодів, а знизу від них звисають стилізовані грона винограду. Поміж квітками – три виступи округлих форм, декоровані листям, мовбито, якась сила природи, що зачаїлася, та ось-ось вибухне.

А над орлами, херувимами, квітами здіймається фігурна балясина, що угорі підтримує запобіжне коло та циліндр-утримувач для свічки. Вони прикрашені рельєфними зображеннями квіток, рослинними мотивами, які своїми спокійними формами контрастують з напруженням основи.