14 листопад о 09:46
#Історія_предметів Далекого 395 року велична Римська імперія, що охоплювала своїми володіннями всю південну і Західну Європу, Близький Схід і Північну Африку, розкололася на дві частини – Західну і Східну. Сам Рим, а з ним і вся Західна імперія, невдовзі стали здобиччю нашестя різних народів, яких римляни називали варварами.
А Східна Римська імперія, навпроти, зміцнила свої позиції, прийнявши християнство як державну релігію, і проіснувала ще понад тисячу років. Столицею нової держави стало місто Константинополь, назване на честь імператора Константина І Великого, який прийняв християнство та у 330 році переніс столицю імперії до нового міста. Розвинулося воно з колишньої грецької колонії Візантія.
Саме тому історики запропонували умовно називати імперію Візантійською, хоча самі «візантійці» продовжували називали її Римською, а себе – ромеями (Ῥωμαί, римлянами). Кілька століть латинь була державною мовою, аж поки не перемогла у спілкуванні грецька.
Візантійці-ромеї довгий час володіли південним узбережжям Криму. І саме звідти розповсюджувалося християнство на Східну Європу.
Одними з перших, хто прийняв нову віру, були готи або ж ост-готи – частина германомовного народу, який у 3-4 століттях заснував державу у Середньому Подніпров’ї і Побужжі. Після розгрому її гунами наприкінці 4 століття, остготи частково переселилися до Західної Європи, а частково – до Криму, де зберігали свою автентичність до 16 століття.
З колом візантійських та, водночас, готських старожитностей пов’язують цей хрест, що датується 7 століттям, із зібрання нашого музею. Місце його знайдення, на жаль, невідоме.
Це золотий чотирикінцевий хрест, з розширеними та роздвоєними кінцями. Його вирізано з тонкої штампованої пластини. Три верхні рамена одного розміру, нижній – більш довгий. Краї декоровано напаяною рубчастою дротинкою.
Хрест відповідно до візантійської традиції crux gemmata (хреста, прикрашеного коштовними каменями) інкрустовано вісьмома коштовними каменями з огранюванням кабошон: бірюзою, корундом, аметистом, турмаліном, кварцом, халцедоном. До бокових та нижнього рамен на золотих дротинках підвішені 2 безформних (на бокових) та 1 краплеподібний (на нижньому) самоцвіти. На звороті збереглися залишки від напаяної золотої петельки для підвішування.
Візантійські майстри часто робили хрести з підвісками до бокових рамен у формі літер А і Ω, які є першою та останньою літерами грецької абетки. Ці літери були пов’язані із визначенням Христа: «Я є альфа і омега», що позначає всю повноту сенсів. На хресті з нашого музею літери замінено на загладжені, але не огранені камені, що, безумовно, мали символічне значення. Так само, як і нижня підвіска-аметист: вона має форму краплини, що нагадує краплину крові, пролиту Христом. Знаменно, що аметист з часом стає каменем єпископів.
.
