3 листопад о 09:50

#Історія_предметів   Скіфське мистецтво умовно називають «звіриним стилем». Ще з давніх часів вони відтворювали образи природи, вкладаючи в них уявлення про довколишній світ та богів. Так з’явилися зображення гордих оленів, хижаків, що зачаїлися, правічних козли, вільних птахів, таємничих істот, які жили тільки в людській уяві. Вони були вирізьблені з рогу та кістки, відлиті у бронзі або закарбовані у золоті.

За кожним відтвореним образом завжди вгадується якась тварина. Але скіфи ніколи не відтворювали реалії природи. Це завжди міфологічні образи, які мають свої властивості, займають своє місце у легендарних оповідях, позначають стихії, відкривають шлях до богів.

Тому тварин часто відтворювали за допомогою символів, серед яких домінувало коло. Ним позначали велике око, ніс, вухо, лапи хижака або кінчик його хвоста. І завжди намагалися зобразити тварину строго у профіль, мовбито у неї тільки дві ноги, а не чотири.

Особливе місце серед зображень у скіфському «звіриному стилі» займають олені. У 7-6 століттях до н.е. їх відтворювали з підігнутими під тулуб ногами, гордівливо піднятою головою, увінчаною фантастичною кроною рогів, що нависає над спиною.

Дослідники довго сперечалися, що означає така поза оленя, намагалися віднайти їй аналоги у природі. Бо очевидно, що олень не лежить – тоді б ноги не могли розташовуватися так вільно, а голова займала б інше положення. Вважали, що це може бути жертовна поза, але розташування таких зображень на предметах зброї чи на прикрасах вбрання суперечило цьому. Висловлювали думку, що поза «схоплена» митцем під час стрибка оленя, але коли зробили розкадровку, то з’ясували, що ніколи обидві ноги не підгинаються під тулуб одночасно. І тільки з часом, коли зрозуміли, що перед нами не реалістичний, а міфологічний образ, було зроблено припущення, що перед нами – небесний олень, який мовбито плине у небі…

Такими постають олені на золотих пластинах із кургану Тернова Могила, розкопаного ще наприкінці 19 століття місцевим поміщиком Євгеном Зноско-Боровським поблизу села Синявка на Канівщині (нині Черкаська область).

Акцентовано кругле око. Рельєф тіла показаний заокругленим – так виділено плече, круп, маленький хвіст. Масивні роги складаються з двох передніх відростків-гачків і задньої крони з трьох круглих ланок.

Таких пластинок з оленем – 31. Вони прикрашали жіночий головний убір, підкреслюючи особливий статус його власниці. Можливо, вона була жрицею – тією, кого обрали боги для спілкування. І небесні олені допомагали їй у цьому.

.

🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦