Велике значення для вивчення історії стародавнього Києва, зокрема, колишнього дитинця – Верхнього Києва – мали археологічні дослідження 1946-1957 рр. на ділянці, обмеженій вулицями Володимирською, Великою Житомирською та Трьохсвятительською.
Колись тут, неподалік Десятинної церкви та княжого двору, знаходилися будинки бояр та воєвод, наближених до князя.
Незважаючи на певний занепад після монгольського погрому, життя на Верхньому Києві не припинялась і у другій половині 13 – на початку 14 ст. У 15–18 ст., за свідченнями джерел, тут знаходились Федорівський монастир, міська корчма, ремісничі і житлові квартали, а згодом – двори російської адміністрації.
Під час розкопок 1955 р. на вулиці Володимирській були знайдені кілька споруд 14–18 ст., що мали вигляд розвалів печей та слідів пожежі – шару горілого дерева. Дату існування цих будівель допомогли з’ясувати польські монети першої половини 17 ст. – вірогідно, ці споруди згоріли у 1651 році, коли в Києві, що був тимчасово зайнятий литовським військом Януша Радзивіла, спалахнула велика пожежа.
І от під долівкою такої згорілої будівлі археологи знайшли керамічний горщик, в якому знаходилися вісімнадцять ювелірних виробів 12–13 століття: тринамистинні сережки-підвіски, перстень, колти, прикрашені черню.
Зазвичай такі знахідки називають скарбом. У небезпечні часи, коли ворог підходив до стін Києва чи інших міст, містяни ховали свої прикраси та найцінніші речі, сподіваючись, що вони зможуть пережити черговий напад та потім дістануть із сховків свої скарби. Але не завжди так ставалося. Не випадково найбільша кількість прихованих коштовностей, знайдених на Верхньому Києві у 19-20 століттях, належить до 1240 року, коли після кількамісячної облоги і безперервних штурмів 6 грудня монгольські війська хана Батия увірвалися в місто.
Скарби минулого – то вісники нашої історії, яку треба пам’ятати і в якої треба вчитися: тільки згуртувавшись усім разом можна здолати ворога.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc