8 жовтня в Україні відзначається день юриста.
Щиро вітаємо всіх причетних до цієї непростої професії.
Для нашого музею цей день має особливе значення. Адже одним із головних засновників Київського художньо-промислового і наукового музею, спадкоємницею якого є й Скарбниця, був юрист Богдан Іванович Ханенко.
У 1871 р. він закінчив юридичний факультет Московського університету зі ступенем кандидата права. Потому обіймав посаду мирового судді в Петербурзі. А вже після одруження з Варварою Ніколівною Терещенко, у 1876 році вирушив до Польщі, де обійняв посаду члена Варшавського окружного суду. Саме там почала складуватися відома художня колекція подружжя Ханенків. І це був настільки успішний процес, що з поверненням до Києва у 1881 році постало питання про будівництво окремого приміщення, бо Богданові і Варварі хотілося розділити радість володіння прекрасними зразками мистецтва з киянами.
З того часу Богдан Іванович працював у різних установах – Південно-Російському Товаристві сприяння землеробству, Товаристві цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків, Київському комітету торгівлі і мануфактури та інших, де займав різні керівні посади та вів юридичні справи. Але головною його пристрастю були старожитності – від археологічних до мистецьких, які знаходили своє місце у залах музеїв.
Інтерес до старожитностей, вірогідно, з’явився у нього ще в дитинстві. Якось на день народження він отримав у подарунок незвичну цінну річ – золоту табакерку, в якій лежала записка (вона зберіглася до наших днів): «Милому Бодечке от папы и мамы золотая табакерка с жемчугом и эмалями, жалованная во времена Суворова твоєму прадеду д.с.с. Ивану Онуфриевичу Курису».
Іван Онуфрієвич Куріс – прадід Богдана по материнській лінії (його мама – Катерина Богданівна Нілус). Він був сином козацького сотника, був одружений з Уляною Ханенко з роду гетьмана правобережної України Михайла Ханенка. Служив у війську начальником канцелярії, обіймав посаду завідувача секретної частини, зокрема, при штабі Александра Суворова під час російсько-турецьких війн, по відставці обіймав посаду дійсного статського радника.
Золоті табакерки у другій половині XVIII століття відігравали роль вищих нагород за героїчні вчинки під час бойових дій. Іван Куріс, хоч і був штабістом, але кілька разів потрапляв у ситуації, що вимагали неабиякого вміння володіння зброєю та воєнної витримки. За це і був нагороджений коштовним подарунком.
Табакерка була виготовлена Жаном-Жоржем Реймондом, майстром французького походження з Ганау (Німеччина), який у 1783 р. оселився у Женеві (Швейцарія). Саме там він прославився виготовленням вишуканих табакерок, які розходилися всією Європою.
Коштовний предемт має традиційну видовжену восьмигранну форму і кришку на шарнірі. Всі грані і кришка декоровані емалевими смужками (синіми та жовтими), що чергуються та розділені тонкими золотими стрічками. Смужки синього кольору (це емаль на поверхні, гільйошована у формі “ялинки”), декоровані рослинним візерунком, в якому поєднується золото з емаллю. Окрасою кришки також є розташований по периметру бордюр з густо розміщених дрібних перлинок у глухих кастах.
Юний Богдан не знав всіх цих особливостей художнього декору табакерки, вже невідомими були її використання (табак для нюхання) та походження, але, безумовно, його зачарувала історія, розповіді про воєнні звитяги. Крізь десятиліття він відчував тепло рук свого прадіда, який, мабуть, жодного дня не випускав з рук коштовний подарунок, згадуючи події молодості.
Подібні таємниці зберігали й інші старожитності, які вже роки потому надходили до зібрання Богдана Івановича. Він з певною побожністю ставився до кожного предмету і намагався створити таку саму атмосферу в експозиційних залах музею або власного будинку, який також став музеєм.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc