14 вересня о 08:41
Музей – із безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У другій половині 12 — першій половині 13 століття важливим доповненням жіночого давньоруського вбрання були пластинчасті браслети-наручі. Їх виготовляли зі срібла і прикрашали черню, тому вважається, що такі браслети найчастіше носили у комплекті із ряснами та колтами, також прикрашеними черню.
Наручі складалися з двох стулок, з’єднаних за допомогою шарніра.
Оскільки стулки були відносно високими, то декор на них найчастіше розподілявся на два яруси: на верхньому відтворювали переважно птахів і різноманітні фантастичні образи, а на нижньому – рослинні або геометричні візерунки.
Загалом відомо близько п’ятдесяти таких прикрас. Дві з них було знайдено 1939 року у Києві під час земельних робіт на вулиці Стрілецькій, і зараз вони зберігаються у нашому музеї.
Наручі відрізняються складною технікою виготовлення та багатством декору.
Кожна стулка браслета розділена на два яруси. Високий верхній ярус складається з трьох рельєфних медальйонів, які своєю формою нагадують кіоти (спеціальні ящики або шафки для зберігання ікон). На одній стулці у двох медальйонах прочитуються рослинні мотиви (у переплетінні ліній), а у третьому – грифон. На другій стулці у двох медальйонах зображені птахи, а у третьому, центральному, – рослинний мотив. Нижній фриз складається з двох прямокутних медальйонів, заповнених широкою плетінкою.
Усі лінії мають вигляд щільного зиґзаґу, нанесеного спеціальним інструментом. Завдяки цьому ж інструментові внутрішній край рамки медальйонів має зубчасте оформлення. Фон виділений черню, а простір поміж фризами та довкола медальйонів позначений низками дрібних псевдоперлинок і підсвічений позолотою.
Наручі носили на зап’ястках, поверх довгих рукавів сорочки. В образах, відтворених на браслетах, деякі дослідники вбачають язичницькі символи, проте ці прикраси були запозичені з Візантії і мали стійку християнську символіку, імовірно, пов’язану з образом Вічнозеленого Вертограду (Раю).
.
.