28 серпня о 08:20  ·

28 серпня християни східного обряду відзначають Успіння Пресвятої Богородиці – день закінчення земного життя святої Діви Марії, матері Ісуса Христа.

Після Вознесіння Ісуса, земний шлях Богородиці був ще досить довгим і плідним. За різними даними, Вона прожила 72 роки. Богородиця жила у апостола Івана (Іоанна Богослова), який прийняв Її до себе в дім за заповітом Ісуса. Їй призначено було разом з апостолами нести у світі Вчення Христа.

За християнською традицією, смерть Богородиці називається успінням. За переказами, в один із серпневих днів апостоли зібралися в Єрусалимі для прощання з Богородицею, яку вважали і своєю матір’ю.

Раптово незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Марія. Стіни кімнати немов розсунулися і з’явився Ісус Христос в оточенні янголів. Піднявшись із ложа, Богородиця вклонилася Сину Своєму та мовила:

– Звеличує душа Моя Господа і радується дух Мій у Богу Спасі Моєму у смиренні раби Своєї!.. Хай буде Мені за словами Твоїми…

З тими словами без найменшого тілесного страждання, ніби солодко засипаючи, Богородиця передала Йому в руки пресвітлу і пречисту душу Свою. Господь прийняв Її пречисту душу. Це був урочистий момент переходу Діви Марії від земного життя до життя вічного.

Протягом століть у Києво-Печерському монастирі вшановується найславетніша реліквія – чудотворна ікона Успіння Богородиці. Згідно з легендою, вона була принесена на Русь із Влахернського храму грецькими майстрами-будівничими, які зводили в 70-х роках ХІ ст. кафедральний Успенський собор. Ікона була вставлена у велике позолочене срібне коло, яке щодня після закінчення служби опускалося на шовкових шнурах для шанування святині прочанами. Неодноразово у різний час із неї робили списки (копії). На замовлення і на кошти благодійників цей образ прикрашали золотими та срібними шатами з коштовним камінням, що вирізняло його із ряду інших зображень, підкреслювало особливість. Також перед іконою завжди горіла незгасима лампада.

Але 3 листопада 1941 року, на початку нацистської окупації Києва, Успенський собор було підірвано більшовиками, і святиня, яка знаходилася у храмі, була назавжди втрачена.

У зібранні нашого музею зберігаються коштовні шати до ікони «Успіння Богоматері». Із вкладного напису на рамі дізнаємося про те, що вони були створені 1876 року як прикраса до чудотворної ікони, що знаходилася над царськими вратами в Успенському соборі Києво-Печерської лаври: «Изображение чудотворного образа Успения Пресвятой Богородице иже обретается в Киево-Печерской Лавре над царскими вратами». Автором цієї дорогоцінної пам’ятки є київський майстер Іван Ярославський.

В основу композиції срібної шати покладено іконографічний тип «Успіння Богоматері» з 12-ма апостолами.

У центрі – Богородиця, яка лежить на смертному одрі, прикрашеному квітковим орнаментом. Посередині – постать Христа, який тримає в руках душу Марії у вигляді сповитої дитини.

Над головами Богородиці та Христа прикріплені накладні позолочені вінця зі вставками великих стразів.

Обабіч від ложа – апостоли.

Ліворуч від ложа розміщено Євангеліє. За легендою Києво-Печерського патерика, відомо, що воно прикривало дерев’яну основу ложа, де знаходилися мощі сімох мучеників, які Богородиця мовбито передала грецьким будівельникам у Влахернському храмі, для того, щоб вони поклали їх у фундамент Успенської церкви під час будівництва.

Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc