Музей – із безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
В книзі Буття (першій книзі Старого Завіту) написано: «І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомим від усієї праці Своєї, яку був чинив. І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї».
За юдейським календарем, сьомий день – шабат, субота. Цей день є днем відпочинку для всіх євреїв. Суботу, як й інші свята, іменують «мікраей-кодеш» (святі зібрання), вони мають бути освячені. Зустрічаючи суботу, жінка запалює свічки. Господар дому читає молитву кіддуш, тримаючи в руці кубок з вином.
Так само священними є і проводи суботи, коли благословляють тиждень, що настає. Проголошується «молитва поділу» (хавдала), під час якої запалюють особливі скручені свічки з двома гнітами і в кімнату вносять пахощі (гвоздику, корицю, шафран тощо) в особливих фігурних скриньках, що мають назву бсамім.
Бсамім передають з рук в руки. Запах пахощів ллється з безлічі отворів, зроблених в корпусі предмета. Від тепла рук бсамім зігрівається, і тим самим посилюється запах. Увесь подальший тиждень цей аромат залишається в пам’яті і нагадує людям про святість і красу шабата.
Бсамім, які робили завжди з металу (срібла, міді чи латуні), відрізняються розмаїттям форм. Особливими є вироби житомирських майстрів, котрі часто надавали предметам вигляд рослин, зокрема, соняшника. Адже й сам соняшник має надзвичайно духмяний і смачний аромат, що надовго запам’ятовується.
Здавна для всіх мешканців України соняшник – це один із образів Батьківщини. Кажуть, як квітка тягнеться пелюсточками до сонця, так і людина своїми думками, словами і справами звернена до рідної Вітчизни. Як сонце для соняшника – єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина – найвища, єдина, дана Богом цінність.
.