Музей – із безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Археологічний сезон 1982 року приніс археологам, які досліджували кургани поблизу села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, нові знахідки, хоч кургани виявились пограбованими ще в давнину.
В кургані 2, зокрема, науковці виявили невелику дерев’яну скриньку, в якій знаходились прикраси – сережки-човники, масивна кільцеподібна підвіска та різнобарвне намисто.
Відомо, що у еллінських містах Північного Причорномор’я гречанки часто використовували для зберігання прикрас дерев’яні скриньки. Згодом такі скриньки розповсюдились і на землях степового Побужжя, адже неподалік розташовувалася Ольвія.
Сережки, які знаходились серед прикрас у скриньці, невипадково називають «човниками»: контури їхнього корпусу нагадують півмісяць, обернений «ріжками догори». Він утворений з об’ємних половинок, розширених у нижній частині і звужених на кінцях.
Вироби декоровані орнаментами з дротинок та зерні: з обох боків напаяно «косички» – плетінки з двох тоненьких дротинок, підкреслені зверху і знизу вузенькими дротяними смужками та трикутниками дрібної зерні. Такі ж візерунки наявні у місцях з’єднання половинок корпусу. Трикутники розташовані основою до дротяного обідка (вершиною вниз і вверх), проміжок між ними відкриває гладеньку поверхню у вигляді ламаної лінії.
На «ріжках» сережок – три кільця з тонкого дроту. Їхнім закінченням є п’ятипелюсткові розетки: кожна пелюстка з гладенької пластинки виділена дротинкою. Всередині розеток – дротяні дужки.
Форма і декор сережок цього типу пов’язані з культом плодючості й давнім мотивом «човна-місяця», притаманним декоративному мистецтву Середземномор’я ще з ІІ тисячолітті до н. е.
У скіфів сережки-човники набули найбільшого поширення у V–IV століттях до н.е. Прикраси стали невід’ємною частиною жіночого костюма, властивого племінній верхівці. Складні ювелірні техніки (зернь, візерунки з тоненьких дротинок) свідчать про те, що авторство належить майстру-елліну, а отже сережки виготовили, мабуть, в Ольвії або на Боспорі.
.
.
