21 липня о 09:44 

Музей – із безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
В зібранні Скарбниці зберігаються ці два персні часів Княжої Русі, що походять з колекції першого київського музею – Музею старожитностей при Київському університеті ім. Св. Володимира, заснованого ще 1834 року.

Один перстень має круглу в перетині шинки, до якої припаяно щиток у вигляді тисненого касту пірамідальної форми, з денцем. Стінки касту оздоблені напаяними тисненими прорізними напівкруглими накладочками з хрестоподібним зображенням. Зображення нечітке, тому важко стверджувати однозначно, що це – хрест чи стилізований крин. Отвір для вставки має прямокутну, з дещо увігнутими сторонами, форму. Вставка – кабошон темного кольору з ледь помітним червонястим відтінком.

Другий перстень – зі вставкою зеленого скла. Він порожнистий всередині. Виготовлений із двох спаяних і вигнутих смуг металу. Одна фігурно вирізана смуга – рельєфна, з черневим орнаментом у вигляді геометризованої лози. Знизу до неї припаяно гладеньку пластину, завдяки якій утворено денце щитка. На поверхню шинки біля касту напаяно рельєфні тиснені накладки з виділеними «лапками» (крапанами). Ці крапани являються певною мірою декоративними, адже вставка утримується глухою закріпкою. Елементи декору – гравірований орнамент з черню, рельєфні накладки, лапки крапани – характерні для т.зв. сельджуцьких перснів XII-XIV ст. Однак така форма персня з шинкою, що переходить у високий щиток близька і до пізньовізантійських та європейських готичних зразків. Синьо-зелена гама характерна для середньовічного скла.

Вигляд цих двох перснів співпадає з описом знахідок із садиби Корольова в Києві (саме там, де було знайдено залишки Свято-Федорівського монастиря). Але водночас він відповідає опису двох золотих перснів, «из коих один с кровавиком, другой с зеленым стеклом», що були передані з Мінералогічного кабінету університета. Ці персні були подаровані Кременецькому ліцею поміщиком Ієронімом Собаньським. Їх начебто випадково знайшли в його маєтку, в похованні біля села Стара Осота Чигиринського повіту (нині Черкаської області) разом із мідним невеликим «ідолом», мідним кільцем, вісьмома «золотими штучками». Історик і письменник Міхал Грабовський, чий маєток знаходився неподалік від маєтку Собанського, писав, що більшість коштовностей була розкрадена, перепродана й таємно вивезена до Бердичіва. Місцевому «дідичу» Ієроніму Собанському дісталися лише мідна фігурка та кілька дрібниць. Що це було за поховання і які речі дійсно з нього походять, навряд чи можна дізнатись.

Знахідки Олексія Ставровського із Свято-Федорівського монастиря передано до музею в той же час, що і старожитності з Мінералогічного кабінету, – у 1838 році. Записів того часу не зберіглося, тому інколи складно точно визначити, до якої групи знахідок відносяться деякі предмети. Однак зрозуміло, що вони одними з перших надійшли до першого київського музею, колекцію якого частково успадкувала Скарбниця.

.

🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦

.

#перстень #університет #Київ